Українські веснянки: Дивом збережене явище, яке фанатично намагались стерти із нашої пам’яті
Українські гаївки, одне з найбільш колоритних явищ української культури, що пережило період трагічної заборони та зазнали тиску на їхню існування. Своєрідне об’єднання забав, музики, танцю та пісень, гаївки є свідченням багатошарової історії та культурного розвитку України. Проте, їхня історія не була сповнена лише світлих моментів: заборони й тиск на традиції відбилися на їхньому розвитку та […]
ВАРТО ЗНАТИ: Як підготуватись на випадок, ящо все стане дуже погано… Все по пунктах.
Можна просто понадіятися, що все буде добре і всяке горе вам та вашу родину омине. Нехай так і буде, але у питаннях, що стосуються виживання краще перестаратись ніж недостаратись. Ми повинні розуміти, що блекаут це не кінець світу, тому сильно панікувати не варто. Однак, якщо так трапиться і ваше місто на тривалий час охопить відсутність […]
Усі сміялися з діда, який лагодив старий сарай, поки однієї ночі він не врятував сусідів
Дідусь роками ремонтував старий сарай, хоча всі вважали це марною справою, поки не сталася велика біда Коли вночі загорілася сусідська хата, люди бігли хто в чому: у халатах, гумових капцях, куртках на голе тіло, з відрами, ліхтариками й переляканими обличчями. А мій дід Степан, якому було сімдесят вісім років, стояв біля свого старого сараю й […]
Криворучкіна: Маємо діяти вже і зараз! Росія намагається перетворити наші міста на зону відчуження
Закликаю всю світову спільноту донести до своїх лідерів інформацію про необхідність прискорення процесів надання військової допомоги Україні. Про це народна депутатка України, заступниця голови комітету ВР з питань екологічної політики та природокористування Олена Криворучкіна написала на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук. Переконавшись у неефективності ракетних обстрілів цивільної інфраструктури, злочинний режим Путіна перейшов до ще […]
ЦРУ розсекретили чужорідні гравітаційні генератори та ініш технології… (ФОТО)
Кажуть мудрі люди, що проблема наша не в тому, що від нас приховують правду, а в тому, що ми вперто не хочемо її бачити… Дуже чітко дану проблему ілюструє сьогодні російське суспільство, яке вперто не бажає шукати правду, задовільняючись солодкою брехнею пропаганди. А вся штука в тому, що щорічно розсекречуються мільйони таємних документів. Не тому, […]
Останні публікації
«Якщо в нас народиться донька, я хочу назвати її Оленою…» — вона почула голос батька з касети, записаної за три роки до її народження
Мене звати Олена Гнатюк, мені сорок років. Я живу в Коломиї, працюю адміністраторкою в медичному центрі. Моїй мамі, Людмилі Петрівні, шістдесят шість. Батько, Микола Васильович Гнатюк, помер чотири роки тому у сімдесят один. У моїй пам’яті він залишився чоловіком небагатослівним: ремонтував усе від крана до старого телевізора, любив слухати радіо на кухні й ніколи не […]
«Якщо продасте це поле — спершу викопайте те, що лежить під старою грушею». Після цих слів у листі підписувати угоду вже ніхто не захотів
Мене звати Олена Дячук, мені сорок років. Я живу в Коломиї, працюю бухгалтеркою. Моєму братові Романові сорок чотири. Наш батько, Петро Михайлович Дячук, помер три роки тому у сімдесят один, а мама Марія Василівна, якій зараз шістдесят вісім, залишилася жити сама в нашому рідному селі Корнич. Після батька нам із Романом дісталася земля за селом […]
На чужій могилі було її рідкісне прізвище й ім’я дівчинки, про яку вона ніколи не чула. Мати попросила більше туди не ходити
Мене звати Ірина Костюк, мені сорок років. Я живу в Тернополі, працюю адміністраторкою в приватній стоматології. Моїй мамі, Надії Петрівні, шістдесят сім. Батько, Василь Костюк, помер шість років тому у шістдесят п’ять. Наше прізвище в селі Біла, звідки родом батькова сім’я, траплялося часто, а от мамине дівоче — Левицька — було рідкісним. Саме тому, коли […]
У хаті була кімната, куди мати не заходила навіть прибирати. Коли син нарешті відчинив її, побачив дитяче ліжко й чуже ім’я
Мене звати Андрій Мельник, мені сорок один рік. Я живу в Івано-Франківську, працюю майстром на меблевому виробництві. Моєму батькові, Петрові Івановичу, було сімдесят, коли він помер п’ять років тому. А мама, Людмила Степанівна, прожила шістдесят вісім. Після її смерті мені залишилася стара хата в селі Угринів, де минуло моє дитинство. У тій хаті було п’ять […]
Піч розібрали заради ремонту — а всередині знайшли срібний хрестик із іменем дитини, якої ніхто не пам’ятав
Мене звати Оксана Мельник, мені сорок років. Я живу в Коломиї, працюю бухгалтеркою. Моїй мамі, Ганні Петрівні, шістдесят п’ять, а бабуся Марія Іванівна померла два роки тому у вісімдесят сім. Після її смерті нам залишилася стара хата в селі П’ядики, де мама виросла. Будинок ми не продавали, хоча ніхто там уже постійно не жив. Мама […]
