Визнання Євросоюзом росії країною-спонсором тероризму є дуже потужним сигналом для російського суспільства, що їхнє керівництво відверто “загралось”. Далі будуть відповідні наслідки і відсутність сантиментів щодо санкцій, що ще дужче руйнуватимуть економіку росії, а також ще більші міграційні обмеження, та ще більша допомога Україні.
Насправді не варто шукати якоїсь глибинної стратегічної логіки у діях путінсокого режиму, що направлені на демостраційне знищення енергетиичної інфраструктури України. Путін намагається дати російськму суспільству якщо не хліба, то хоча б видовищ, які можуть остудити бажання задавати незручні запитання щоб виграти час на ще дужче закручування гайок всередині росії. Також путін намагається продовжувати грати вар’ята, начебто, без якого росія не може обійтися.
Разом із тим цю його електоральну особливість вже розкусили. Як відомо Пригожин вже наповну конкурує із Каадировим, демонструючи один навперед другого, які вони чудові стратеги, виставляючи клоунами офіційне військово-політичне командування путіна.
Путінський режм, зазнваши катастрофічного провалу в Україні, намагається використовувати її як причину для закручування гайок в середині Росії. Вони розуміють, що на міжнародному рівні все все втратили, тому демонстрація масованих атак є рятівною соломинкою, яка п’янить маси і дає ще трохи часу, але рано чи пізно ці маси прокинуться і усвідомлять, що настав час затяжного болючого похмілля. І тоді путнському режиму вже ніякі масовані обстріли не допоможуть…