Сьогодні, як ніколи ми спостерігаємо намагання перекручувати історію України, а отже і того ким ми із вами є в угоду імперським амбіціям нащадків Московії. Цілком очевидно, що вирвашись із пазурів радянського мороку неможливо цілком і повністю довіряти сучасному розумінню історії, яка пройшовши через фільтри пропаганди і по сьогоднішній день подається немов чиста монета.
За останню сотню років ми зіткнулися з фальсифікаціями, містифікаціями, і просто грубою брехнею такого масштабу, що навіть через 30 років незалежності ми не можемо оправитись від шоку. Єдине в чому ми можемо бути впевнені, так це в тому, що історія кожного міста і села завжди заточувалась під потреби конкретного соціально-політичного устрою і коригувалась відповідно до “правильної” парадигми.
Сьогодні є тони як документальних матеріалів, так і написаних на їх основі книг, що прекрасно й беззаперечно ілюструють намагання закричати, затролити і заперечити існування чогось українського, пропускаючи всіх, хто не корився через репесивну систему.
Це відбувалось не так давно, і сьогодні можна знайти чимало тих, хто добре пам’ятають ці події. Але що було перед тим? Ми знаємо про існування Русі за пам’ять про яку нас і намгаються знищити, але і це ще не все, бо як виявляється ми майже нічого не знаємо про те, що таке наша древня Русь-Україна, бо за офіційною історією вона раптом звідкись виникла вже цілком так би мовити готовою до могутнього існування.
Чи існувала Дика Русь?
Якщо ви ходили до школи і вчили бодай трохи історію України то найімовірніше у вашій уяві виникнуть такі собі дерев’яні міста із частоколом навколо них. Тому що Русь, яку нащадки московитів намагаються називати Киїіською Руссю начебто виникла десь на теренах дрімучих непролазних хащів… ось так раптом взяла і виникла відразу після заснування.
Деякі історики та історичні тексти схильні стверджувати, що нібито до приходу варягів і певний час після того, Русь була здичавілою, не було навіть натяку на цивілізацію. Але все це брехня, міфи. Русь володіла багатою культурою, знала про виробництво кольорових емалей, добре володіла ковальським та іншими ремеслами. Більше того, збереглись навіть документальні замальовки, які свідчать, що на місці сучасного Києва була прекрасна антична архітектура.
Зокрема ці замальовки стверджують, що сам Київ — історичний центр формування східнослов’янської держави Русь у ІХ—ХІ ст. — був великою космополітичною та культурною столицею, центром християнізації цілої Східної Європи, «молодшою дочкою Константинополя та Риму», за словами Папи Івана Павла ІІ. Саме київський митрополит спрямовував єпископів до всіх князівств величезної держави Київська Русь, яка була форпостом Європи на Сході. Надії на межі Європи вздовж Волги ще жили за часів Володимира Мономаха, який розгромив половецькі орди, зупинивши чергову навалу на Західну Європу. Але наступного нищівного наїзду монгольської орди в 1237-1240 рр. знекровлена Русь не витримала.
Масштабні руїни стародавньої інфраструктури міста, німі свідки великого минулого зустрічали нечисленних мандрівників ще довгий час: «…Київ, давня столиця Русії. Пишність і справді царська велич цього міста підтверджується самими його руїнами та пам’ятками, від яких залишилися рештки. Ще й досі на сусідніх горах можна побачити залишки покинутих храмів та монастирів…». З часом руйнувалися стіни та склепіння чудових храмів на численні стародавні гробниці колишніх великих київських князів, де тепер величні палаци Володимира, Ярослава та Ізяслава?.. Одна св. Софія, «ніби на власному цвинтарі», ще стоїть серед руїн Верхнього міста.
Середньовічні руїни Києва у значній кількості ще зберігалися до середини XVII ст., аж до часів козацького повстання Богдана Хмельницького. Москва одразу скористалася підходящою можливістю вплинути. «Так 19 січня 1654 р. у Чигирині Хмельницький зі старшиною присягався на вірність Олексію Михайловичу, а вже 26 січня царські посланці за півтори версти до Золотих Воріт слухали вітальну промову київського митрополита Сильвестра Косова, якого попросив безпосередньо гетьман. Промова ця далася Коссову нелегко: Бутурлін того ж дня направив йому запит про недостатньо гаряче ставлення до підпорядкованості України Москві. За свідченням очевидця, православного священика, «о. Відомі й наступні зіткнення Сильвестра Косова з московськими боярами з питань присяги митрополитих слуг і приналежність до митрополії території Верхнього Міста, обраної боярами з стратегічних міркувань для побудови нової фортеці. Так, М. К. Каргер наводить історичний факт розбирання зруйнованих храмів св. Василя та св. Катерини за рекомендацією того ж таки Бутурліна. Так розпочалася остання фаза знищення стародавньої столиці Русі.
Розбирання цих руїн та побудова нової фортеці на їхньому місці не лише змінила зовнішній вигляд міста Києва, а й маргіналізувала його велику історію від пропагандиста культурних досягнень християнської Європи до невдахи-попередника Московської держави.
А той факт, що донька Ярослава Мудрого, прекрасна князівна Ганна, у XI столітті стала королевою Франції — просто не лягає в голову! Виявляється, Франція в ті часи нагадувала глухе село і Ганна несла просвітництво в ті землі, прихопивши з собою значну частину бібліотеки.
Заборонена археологія
Замовчуванням піддаються як писання, а й цілком реальні споруди і артефакти. Наприклад, Бушський язичницький храм, що містить безліч барельєфів, практично не вивчений.
Виникнення храму датується початком першого тисячоліття нашої ери, а авторство приписується черняхiвській культурі. Пізніше храм також використовували слов’янськi племена тиверцiв.
В 1824 році під час земляних робіт місцевий поміщик Ромуальд Овсяний випадково виявив наскельні малюнкии. Збудував біля рельєфу криту веранду, проводив літературні вечори.
Відкритий рельєф від дощів та вітрів почав руйнуватися, тому археологам складно встановити вік храму.
У 1883 році видовбаний на камені малюнок дослідив український археолог Володимир Антонович. Найбільша цінність храму — унікальність рельєфу. Версії про дату і причини створення малюнка суперечливі.
Вчені не можуть дійти спільної думки з приводу християнського чи язичницького походження рельєфу. Підтвердженням язичницького походження пам’ятки вважають великі ніші у каменях, які могли бути жертовниками. Інша версія, рельєф — це пам’ять про спалення в 1524 році татаро-монголами села Антопіль (стара назва с. Буша) і порятунок однієї його жительки на ім’я Бася. За цією версією, вона зображена на колінах перед деревом. На її честь, згодом названо нове село — Буша. Побутувала приказка: Буша — залишилася одна душа. Ця дата чітко простежується на камені.
Комплекс храму складається із трьох приміщень, схожих на печери. Два з них утворились природним шляхом, а «келія» була вирубана людьми. На вході у святилище розміщений напис «Азм есмъ Миробог жрец Ольгов».
Писемність
Існує стійке переконання, що писемності до християнства на Русі не було. І що всім ми завдячуємо Кирилові та Мефодію, які відкрили кирилицю. Але це не так. Існувала давньоруська мова, якою укладалися договори, велися переговори, якою писалися літописи.
Так Так! Саме літописи. Перші літописи на Русі стали з’являтися задовго до прийняття християнства. Що цілком підтверджується явно язичницькою історією про оповідь, як княгиня Ольга мстилася древлянам. Кирилиця лише являє собою модернізацію давньоруської мови.