Я отримала все, про що мріяла і втратила найдорожче моєму серцю, кохання мого життя.
Зі своїм чоловіком Андрієм ми побрались в досить юному віці, коли нам було всього по 19 років. Сама я з багатодітної сім’ї, де нас було восьмеро дітей і майже у всіх моїх сестер і братів великі сім’ї.
Мій чоловік дуже талановитий і кмітливий, він швидко розкрутився і відкрив свій бізнес. Я, в свою чергу, займалась машинною вишивкою, заробляла немало.
Жили ми в місті, мали велику квартиру, згодом купили дорогу автівку, а ще пізніше збудували дачу у селі поблизу міста.
Відразу зауважу, що дача наша займала величеньку площу, у нас був гарний ландшафтний дизайн, по між яким проходили доріжки з бруківки. Ми завжди з чоловіком хотіли не менше двох дітей, тому все, що ми творили було з розрахунком на велику сім’ю.
Та чомусь лелека до нас все не прилітав… Скільки років ми над цим працювали та все марно. Одного дня ми вирішили таки звернутися за допомогою. Це важкий шлях, але ми проходили його разом, бо ми цю дитинку дуже хотіли.
З нами постійно працював спеціаліст, який контролював наш емоційний стан. І ось цей день настав, на світ з’явився синочок. Яке це щастя бути батьками маленької крихітки. Здавалось, ну все, наша мрія здійснилась. Та ні… через чотири місяці наш син полетів ангеликом на небо…
Десь за рік ми з Андрієм повторили цю процедуру знову і Боженька подарував нам донечку яку ми назвали Богданкою. Ми щасливі батьки, ми дарували стільки любові нашій принцесі, скільки могли, а наше кохання від цього ставало ще міцнішим.
Коли нашій донечці виповнилось два рочки, я дізналась, що чекаю на ще одну дитинку і це був наш подарунок долі.
Сьогодні в мене дві чудові донечки Богдана і Даринка, яка подарована нам Богом.
Я ніколи не забуду цей день… Коли Дарниці було три місяці, чоловік дізнався, що серйозно занедужав. А коли Даринці виповнився рочок, мого чоловіка не стало.
Вже тоді він розумів, що нас покине, тому заздалегідь подбав, щоб ми з донечками якийсь час були забезпечені.
Як нам його бракує, я не маю таких слів щоб описати свій стан. Донечки ще такі маленькі і завжди питають коли прийде татко, а я і не знаю, що маю відповідати.
Мабуть вже ніколи я не зможу бути такою щасливою, як раніше, мені не вистачає частинки мого серця, якої неможливо нічим замінити…
Автор – Наталя У