Я б стидалася і говорити щось, і ті фото в мережу виставляти. Пани такі поробилися, що слів бракує.
Я не хотіла цю тему порушувати, бо розумію, що в людей важка ситуація, але це вже занадто.
Живемо ми з чоловіком і сином, якому дванадцять років в сільській місцевості.
Свого Дмитрика я привели на світ в 42 роки. Маємо з Остапом ще і дочку, але вона вже заміжня і живе в іншій області, пішла за невістку.
А по сусідству живе Катерина, моя співробітниця. Я працюю двірником в школі, а Катя раніше працювала прибиральницею. Ми, техпрацівниці, за стільки років вже здружилися, можна сказати, стали однією сім’єю. До того ж, всі з одного села і знаємось з дитинства.
Але вже п’ять років, як Катя хворіє.
Все село, і ми звісно, всі в школі, скидалися грошима. Катя моя сусідка через дорогу. Я часто забігала і допомагала їй. А три роки тому в неї появилася невістка, а вже й онучка.
Через два роки Каті стало легше, вона навіть знову вийшла на роботу, але вже більше року все оновилося, і скажу відразу ж, що дуже серйозно. Вже чекаємо з дня на день…
Але ще на початку року, та й раніше, всі ми допомагали Катерині, як фінансово так і іншими справами. Мій чоловік працює на охороні, я тою прибиральницею також не тисячі заробляю.
Живемо ми скромно. Для розуміння напишу, що мій Дмитрик у свої роки ще моря не бачив. Я останнє з хати віддавала, щоб Каті допомогти, бо ще молода на той світ відправлятися.
Але невістка Каті, ще та собі фіфочка. В той час як ми гроші по селу збираємо, вона в машину сіла, малу посадила і на басейни відпочивати.
Я розумію, це не її мама, а свекруха, але так не робиться.
Мені люди сказали, скільки ті басейни коштують, а вона останнім часом, коли та жара, туди через день їздить, та й бензин гроші тягне.
А недавно мій малий на велосипеді їздив, так вона його перестріла і каже: “Як, мама з татом тебе до дванадцяти років ще жодного разу на море не звозили? Вони якісь безвідповідальні в тебе”.
А вона в цій ситуації, ну свята святих.
І хочеться допомагати в таких ситуаціях, але від таких вчинків руки опускаються.
То я останнє Каті віддавала, а невістка жила, ніби нічого й не трапилося.
Ну а як на таке реагувати і не обурюватися, скажіть мені, будь ласка”?
Автор – КАРАМЕЛЬКА