Uncategorized

– Та що з вас тільки виросте, з такими-то оцінками? Ну чому знову вісімка?, – вигукувала до сина свекруха. Я була на кухні, готуючи вечерю, коли ці слова долетіли з вітальні. Серце стиснулося, але я вирішила не мовчати. – Григорію, ти чуєш? Знову те саме, – тихо звернулася я до чоловіка, який саме щось перевіряв у телефоні. Він важко зітхнув, відклав гаджет і пішов до кімнати

– Та що з вас тільки виросте, з такими-то оцінками? Ну чому знову вісімка?, – вигукувала до сина свекруха.

Я була на кухні, готуючи вечерю, коли ці слова долетіли з вітальні. Серце стиснулося, але я вирішила не мовчати.

– Григорію, ти чуєш? Знову те саме, – тихо звернулася я до чоловіка, що саме щось перевіряв у телефоні.

Він важко зітхнув, відклав гаджет і пішов до кімнати.

– Мамо, ми вже говорили про це. Прошу, не тисни на дітей через оцінки. Це не головне.

– Не головне? – голос Ольги піднявся ще вище. – Як це не головне? Оцінки – це показник знань! Якщо не вмієш добре вчитися, ким же ти станеш у житті?

Я витерла руки об рушник і теж пішла до них. Син сидів, опустивши голову, з почервонілими очима. Дочка ховалася за книжкою, але я бачила, як у неї тремтіли пальці.

– Пані Ольго, – почала я спокійно, хоча всередині закипало, – ми з Григорієм хочемо, щоб діти любили навчання, а не боялися помилок.

– Це не страх! Це відповідальність! Ось Григорій завжди приносив одні п’ятірки, і подивись, ким став! – вона вказала на сина, наче він якийсь трофей.

– Так, мамо, але я ж тобі розповідав, якою ціною це мені далося. Пам’ятаєш, як я ночами не спав перед контрольними? Як боявся кожного уроку, бо ти чекала тільки найкращих оцінок?

Ольга на мить замовкла, але потім відмахнулася:

– Це все було правильно! Завдяки тому ти виріс серйозною людиною.

Я більше не могла терпіти.

– Серйозною людиною, яка кілька років боролася з низькою самооцінкою і відчуттям, що він недостатньо хороший. Ми не хочемо, щоб наші діти відчували те саме.

Вона ображено стиснула губи.

– Але ж я просто хочу, щоб вони були успішними…

– А якщо успіх – це не лише оцінки? – я нахилилася ближче. – Може, успіх – це бути щасливим, вміти долати труднощі без страху помилитися?

Ольга мовчала. Я бачила, як вона намагається щось сказати, але не знаходить слів.

Цього разу вона більше не чіпала дітей. Але я знаю, що тема не закрита остаточно. Тому звертаюся до вас, дорогі читачі: як пояснити людині старшого покоління, що оцінки – це далеко не головний показник успіху? Як знайти баланс між відповідальністю та підтримкою?

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.