Що таке смерть? Чи є життя після смерті? Ці питання споконвіку хвилюють найсвітліші уми людства. І навіть до цього часу вчені все ще намагаються їх вирішити, досліджуючи мозок і сигнали, що подаються ним.
Зокрема відомо, що такий експеримент провели в 1996 в РФ, щоб встановити, чи продовжує мозок жити (і як довго) після фізичної смерті тіла.
Експеримент у крематорії
Суть експерименту полягала в наступному: дослідники встановили на тіло датчики, які фіксували мозкову активність після смерті тіла. Крім того простежили, щоб апаратура не реагувала на зовнішні умови: зміна температури, тиску, вологості.
Коли перед кремацією у приміщенні запустили пічку, енцефалограф несподівано почав фіксувати сигнали. Найбільше вони були схожі на ті, що дослідники фіксували у живої переляканої людини. Склаладалось враження, що покійник «боявся» майбутньої процедури кремації.
Результати експерименту вивчали неодноразово та інтерпретували по-різному: від підтвердження існування потойбічного життя до помилки апаратури або навмисного підроблення.
І для сумнівів справді є підстави – адже сам експеримент називають «таємним» та «підпільним» без точної вказівки, де і ким він був проведений, а інформація про нього вперше з’явилася через 10 років – у книзі Сергія Суміна «Невідкладні стани». Здавалося би, можна відкинути все вищезгадане як нісенітницю чи вигадку, але ні…
Американські та європейські експерименти
Приблизно в той же час – у середині 90-х – аналогічні експерименти незалежно один від одного проводились у США, Німеччині та Голландії. Щоправда, розголос вони спочатку теж не отримали, оскільки не оприлюднювались. Лише через півтора десятиліття на підставі безлічі експериментів і після їх ретельної інтерпретації спільну роботу представили вчені Центру вивчення інсульту в Берліні та Медичного університету в Цинциннаті.
У статті “Термінальна деполяризація та електрична тиша при смерті кори головного мозку людини” вони підтвердили, що також фіксували електричну активність головного мозку у трупів. Причому в певні моменти після смерті через 15-25 хвилин вона сильно наростає, перевищуючи звичайну активність мозку живої людини. Феномен, названий “Депресія, що поширюється”, дійсно нагадував панічний стан живої людини. Але чого ж так бояться мерці після смерті?
Інтерпретації експерименту
Вчені пропонують кілька пояснень феномену, що спостерігається. Теорія про те, що фахівцям вдалося зафіксувати той момент, коли душа покидає тіло, лише одна з небагатьох.
Так лікар Лакхмір Чавла припускає, що явище пов’язане із загибеллю нейронів, які, як міні-батарейки, мають невеликий електричний заряд і після смерті людини починають розряджатися. Цей процес якраз і займає 15-30 хвилин після зупинки серця.
Інша думка у Ланса Беккер з Пенсільванського Університету. Він вважає, що нейрони намагаються запустити серце, що зупинилося, і «воскресити» людину, що іноді вдається – у випадках клінічної смерті. До слова, так званий «другий термін» клінічної смерті (тимчасовий поріг, у якому ще можливий запуск серця) якраз і становить ті кілька десятків хвилин.
Більш екзотичну, хоч і не позбавлену підстав, теорію пропонує Стюарт Хамерофф з Університету Арізони. Він вважає, що в момент посмертної мозкової активності свідомість людини «переписується» в інформаційне поле Всесвіту – адже з позицій квантової механіки зникнути прото так – безслідно – вона не може.