У 1963 році експедиція Ташкентського інституту історії та археології Академії наук Узбецької РСР приступає до роботи в Єгипті в місцевості, що підлягає затопленню під час зведення Асуанського гідровузла. Очолює цю наукову місію кандидат історичних наук Дмитро Федоров.
До групи ввійшли четверо вчених та аспірантів, військовий топограф та 28 студентів з Інституту країн Азії та Африки як польові робітники. На той час у цій місцевості працювали десятки археологічних місій різних країн світу під егідою ЮНЕСКО.
Рішення уряду СРСР і Єгипту затопити одне з найвідоміших місць стародавньої людської цивілізації було шоком для всього світу.
Половина ієрогліфів була розшифрована некоректно
Радянська експедиція мала відкопати і досліджувати виявлений французькими археологами давньоєгипетський храм, класифікований французами, як храм Амона, побудований період від 2500 до 1600 року до н.е.
Археологічний об’єкт був розташований приблизно за 50 кілометрів від Асуана. Експедиція отримала навіть згоду уряду Насер мати можливість відібрати деякі знайдені предмети в музей Ташкента. Розпилювати на сегменти сам храм не було жодної можливості через те, що час, який позначив радянський лідер Микита Хрущов, для відкриття Асуанської греблі та однойменного водосховища стрімко наближався.
Закопані храми стародавнього Єгипту
За прогнозом начальника експедиції Федорова, ретельні розкопки могли тривати до трьох місяців. Спочатку експедиція йшла досить успішно: протягом двох тижнів було відкопано невеликий храм з колонадою, але зображення, барельєфи чи будь-які інші написи чи малюнки були збиті. Причому трапилося це через кілька років після будівництва храму і арабські завойовники були тут не до чого. Якщо в інших єгипетських храмах у скульптур збивали осіб, залишаючи все інше, то в цьому храмі всі зображення були спеціально розбиті на велику кількість невеликих фрагментів.
ХРАМ ПОЧИНАЄ ВІДКРИВАТИ СВОЇ ТАЄМНИЦІ
Федоров читав про таке варварство у французькому археологічному журналі. На думку автора статті “Зловісна посмішка бога Амсета”, приблизно XX-XV століттях до нашої ери, ім’я цього могутнього в давнину бога стало справжнім табу. А всі храми, присвячені йому, були варварськи розграбовані та зруйновані. Археолог із Ташкента навіть у своїх щоденниках почав відкопуваний храм називати як Асуанський храм Амсета.
Крім уламків, від скульптур у ґрунті було безліч скляних блакитних кульок, розміром із єгипетську черешню. Кульки мали підвищений радіаційний фон. Призначення їх було незрозуміле. Симпатичні кульки складали в невеликі корзини, і за тиждень розкопок таких корзин накопичилося більше десятка. Ще була одна дивина, яку неможливо було пояснити.
Поряд з кутом храму було вирішено дістатися до фундаменту. Але, прокопавши понад п’ять метрів, нижче за рівень входу, радянські вчені не могли виявити початкової основи, на яку були покладені гранітні блоки.
Боги стародавнього Єгипту були гідні своїх храмів
У міру поглиблення блоки збільшувалися в розмірах, зате їх стикування ставало більш філігранним. У той же час усередині храму була підлога з кам’яних плит і жодного ходу на інший рівень вниз не було видно. Зробивши невелику шахту глибиною вісім метрів, археологи натрапили на майданчик, викладений кам’яними блоками, кожен із яких мав свій малюнок, з професійною майстерністю вирізаний на твердій структурі граніту. Малюнки були не схожі на знайдені раніше в храмах і пірамідах зображення. Їх явно створювали іншим часом і із застосуванням технологічного граверного устаткування.
Начальник експедиції вирішив пробити ще три восьмиметрові шурфи з усіх боків храму, і переконався, що з усіх боків будівля оточує незрозумілий майданчик з ідеально покладеними кам’яними блоками, кожен з яких є загадкою для історичної науки. Слід спробувати вийняти з кладки майданчика хоч один блок із малюнками та знайти хід углиб храму. А що він є, Федоров навіть не сумнівався.