Вже півстоліття відомо, що колиска людства знаходиться в Африці. Проте досі вчені сперечалися про те, як і коли люди вирушили освоювати решту великого світу.
Загалом протягом дванадцяти років міжнародна дослідницька група, що включала фахівців з археології, геології, ґрунтознавства, етнології, географії, палеоботаніки та інших дисциплін у Центрі спільних досліджень 806 «Наш шлях до Європи» вивчала міграції Homo sapiens. Було задіяно близько сотні дослідників та опубліковано кілька сотень наукових праць. Підсумком проекту стала 372-сторінкова книга з найважливішими відкриттями. Зокрема, вчені уточнили:
Час появи Homo sapiens
Десять років тому в наукових дискусіях все ще переважала ідея, що невелика група Homo sapiens мігрувала з Африки до Європи близько 70 000 років тому. Вважається, що завдяки своїй анатомічній та інтелектуальній перевагі ця група витіснила архаїчні місцеві популяції у міру свого розвитку, залишивши Homo sapiens як єдину генетичну гілку людства, яка вижила.
«Ця картина докорінно змінилася з того часу, як стало зрозуміло, що неандертальці внесли зміну в геном Homo sapiens», — каже палеоботанік професор доктор Томас Літт із Боннського університету, головний редактор книги та заступник офіційного представника Центр спільних досліджень.
Тому команда спробувала краще зрозуміти цю суперечливу картину, проаналізувавши інформацію про природу та навколишнє середовище, а також про роль культури у цій доісторичній динаміці населення. Дослідники зосередилися на різних періодах часу: від появи сучасних людей до їхнього розселення, повторного заселення в Європі льодовикового періоду, поселень неоліту та міграції осілих племен.
Нові дані показують, що шлях на відстань 5000 кілометрів до Європи та Азії пройшли кілька африканських популяцій Homo sapiens. Покращене радіометричне датування скам’янілостей Homo sapiens також дозволяє припустити, що ареал походження сучасної людини включає не лише Східну Африку, але також Південну та Північно-Західну Африку. Часовий масштаб Homo sapiens наразі становить 300 000 років.
Маршрут міграції Homo sapiens
Досі наука передбачала, що існує два можливі основні маршрути, якими сучасна людина могла б потрапити до Європи: західна через Гібралтарську протоку і східну через Левант. Незважаючи на невелику відстань через Гібралтарську протоку, за останні дванадцять років дослідники не змогли знайти жодних свідчень прямого культурного контакту між Марокко та Піренейським півостровом або свідчень перетину протоки в період палеоліту. “Це одне з найсерйозніших питань в історії розселення людей у західному Середземномор’ї”, – заявив Літт.
Очевидно, Гібралтарська протока на той час була великою перешкодою через сильні океанські течії. “Це залишає Левант, єдиний постійний наземний міст між Африкою та Євразією, як ключовий регіон і як шлях міграції сучасної людини”, – повідомив Літт.
Дослідницька група провела інтенсивні дослідження бурових кернів, наприклад, Мертвого або Галілейського морів, в яких зберігається пилок рослин. Це дозволило ідентифікувати зміни у рослинному покриві та реконструювати екологічні та кліматичні умови. “Ці дані показують, що Левант міг служити коридором тільки тоді, коли ні пустелі, ні густі ліси не перешкоджали просуванню”, – підсумував автор дослідження.
За матеріалами Phys.org