Ми з Дмитром не розписані, та живемо наче подружжя вже шість років. Давно себе сім’єю рахуємо та вже плануємо дітей. Просто спочатку коронавірус, тоді війна, от і відкладали це питання. Зараз вже серйозно замислюємось. Хоча життя зараз зовсім не просте.
Наразі ми дуже виважено витрачаємо гроші. Зайвий раз нікуди не ходимо, на відпочинку вже рік не були. Саме тому я ще влітку потайки почала відкладати гроші, аби на свята зробити коханому подарунок – поїхати до Львова зустрічати Новий рік. І ось днями я нарешті йому новину повідомила, аби нічого не планував.
– Де ж ми гроші візьмемо?
– Я маю, відкладала. 30 тисяч є. Он на полиці. Готель я вже забронювала.
– І це нормально, що ти потайки гроші ховаєш, а мені брешеш, що нема!
– Я ж хотіла сюрприз зробити!
– Не треба так! Ми маємо бути чесні у фінансових питаннях. Тобі б сподобалось, якби я так гроші приховував?
– На відпочинок? Чому б ні? Я лише за!
Минуло кілька днів, я вже подумки гуляла вуличками Львова. І ось вирішила квитки в театр придбати. Дивлюсь – а грошей на полиці нема.
– А де кошти на подорож?
– Я забрав.
– Чого це?
– Бо є речі важливіші. І на свята нас мама чекає. Ми не можемо її саму лишити.
– Ти що? Я не хочу в селі на свята сидіти!
– Тоді я самий поїду! Це моя мама, не чужа людина! Теж вже сім’я!
– Але ми молоді, маємо якось розважатись!
– Хіба зараз час для розваг?
– І на що ти гроші витратив?
– Хотів мамі пральну машинку в подарунок купити, бо в неї ще радянська стара, доводиться руками віджимати білизну, а в такому віці це не просто. Я давно хотів, але гроші на нас витрачав, доки ти потайки ховала на дурниці.
Так мені прикро стало. Сказала, що сама до Львова поїду. Він відреагував жахливо.
– То про яку сім’ю у нас йдеться? Гроші я тобі поверну, але й замислюся, чи потрібна мені така дружина.
Ці слова різали, наче ніж. Тепер я не знаю, як бути. Одна річ, якби його мама була якась хвора. Та в неї все нормально, доволі здорова жінка. Може й до сусідки на Новий рік піти, нічого їй не станеться. І мала б розуміти, що ми молоді і заслуговуємо на гарний відпочинок.
А ви що б на моєму місці робили? Пробачили б таку витівку? Чи може варто вже зараз нам розійтися, доки не пізно?