Закінчивши дитячий садочок, ми проходили обов’язковий медогляд у спеціалістів перед школою. І на зустрічі з психологом мій синочок не лише проявив свої знання, а й загнав у глухий кут лікаря.
А сталось все так. Спеціаліст показував сину зображення свійських тварин та запитував, як їх можна назвати одним словом. Юрчик довго дивився на малюнок, а тоді підняв вказівний пальчик догори й вигукнув: “Скотина!”
У нашого психолога очі стали круглими й він ледь стримував сміх: “Краще назвемо їх домашніми тваринами, гаразд?”.
– Але ж ви запитували, як можна назвати їх одним словом”, – обурливо промовив Юрчик. Лікар поглянув на мене благальним поглядом, бо навіть не знав, що відповісти, адже дитина зробила справді слушне зауваження.