Uncategorized

Ми і наїлися полуниці, і ще мама нам додому дала. Даринці ж в тому числі. А вкінці, коли ми ще в літній кухні були, мама витягла з плаща, який висів на старому вішаку, по сто гривень. Звісно, Даринці також дала. Ми попрощалися, мама подякувала за таку робочу силу, і ми поїхали. Десь за годинку телефонує мені мама і каже. – Ти знаєш, мені не шкода звичайно, то не такі гроші, але ситуація неприємна

На минулих вихідних сталася така неприємна ситуація, що навіть не знаю, як її правильно описати і вирішити.

Я вийшла заміж і живу в невістках в селі. Виховуємо двох синочків 12 і 9 років.

Мої батьки живуть в іншому селі. Тато вже на пенсії, але ще працює водієм на хлібзаводі, мама вже дома, має невеличку господарку, щоб не сумувала, як тато каже.

Мама не дуже здорова. Час від часу кладемо її на стаціонар, щоб трішки підкріпити. Надлишкова вага також своє робить.

Я раз, або два рази в місяць, приїжджаю тільки для того, щоб допомогти їй прибрати в хаті, яка не маленька.

Зазвичай беру своїх дітей, оскільки їду на автівці. Від них також користь є, один доріжки тріпає, другий пилососить чи пил витирає.

Бабуся старається їх заохочувати. Все наліпить до нашого приїзду улюблених вареників з картоплею, чи з вишнями влітку. Інколи навіть може дати їм по 100 – двісті гривень “на морозиво”. Бабуся є бабуся.

Останній раз ми з собою вирішили взяти і сусідську дівчинку Даринку.

Її сім’я живе доволі бідненько, вони нікуди не їздять, тому навіть така поїздка в чуже село для неї – екскурсія.

Даринка також нам допомагала. Спершу прибирала з нами в хаті, потім з хлопцями подвір’я підмітала.

Моя мама була щаслива, така бригада працює.

Як зазвичай наварила різної смакоти, напекла пиріжків, полуниця в неї якраз дозріла.

Ми і наїлися, і ще нам додому дала. Даринці ж в тому числі.

А вкінці мама ще в літній кухні, коли ми їли, витягла з плаща, який висів на старому вішаку, по сто гривень.

Звісно, Даринці також дала.

Ми попрощалися, мама подякувала за таку робочу силу, і ми поїхали.

Десь за годинку телефонує мені мама і каже.

– Ти знаєш, мені не шкода звичайно, то не такі гроші, але неприємно. Хтось, а я так думаю що Даринка, витягнула всі гроші з пальта. Там було ще десь гривень триста.

Мене наче окропом облило. Взяла на свою голову…

Я розумію, то не є такі гроші, за які варто влаштовувати “бурю”, але сам факт, що вона на таке здатна в свої вісім років, мене сильно засмучує.

І ось тепер я думаю, чи потрібно йти до її мами і все це розказувати, щоб вона звернула увагу, чи залишити все як є?

Як би вчинили ви?

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.