Моя головна задача – навести порядок у цій родині й поставити невістку на місце. Ось чому, ви мене зрозумієте і підтримаєте, я впевнена.
П’ять вечорів із семи на тиждень моя невістка проводить не вдома, а десь з подружками. То ходить на йогу, то на якесь в’язання, то на малювання, то в театр, то кафе, то кіно.
А мій син приходить з роботи, готує вечерю, вкладає двох дітей, готує собі тормозок на ранок. Вона ж з’являється біля десятої вечора, іде у ванну на годину і потім спати.
Я спостерігаю за цим уже другий тиждень, бо тимчасово живу зараз у дітей. Мій чоловік робить у нашій квартирі ремонт, а я переїхала до них, щоб допомогти з онуками.
І тепер моя головна задача – навести порядок у цій родині й поставити невістку на місце.
Перший день мого перебування тут почався досить спокійно. Діти вийшли на роботу, онуки були у школі, і я почала приводити в порядок кухню, бо, чесно кажучи, її стан мене здивував.
Невістка Ліда зранку снідала тільки кавою, залишивши на столі немитий посуд, а на підвіконні – розкидані олівці, бо, як виявилося, вона малювала пізно ввечері.
Я вирішила, що за один день нічого не зміню, тому мовчала. Але ввечері, коли Ліда знову пішла на якусь йогу, а мій син Саша смажив котлети й паралельно допомагав молодшій доньці робити домашнє завдання, я не витримала.
– Сашо, чому це ти з роботи, а одразу за плиту? Де твоя Ліда? – запитала я, спостерігаючи, як він знімає котлети з пательні.
– Мамо, все нормально. Ліда на йозі. У нас домовленість: вона займається вдень дітьми і справами, а я беру на себе вечерю й дітей. Їй це потрібно для душевного спокою.
Я ледь не розсміялася. “Для душевного спокою?!” А хто думає про його спокій, коли він працює по 10 годин, а потім приходить і стає нянькою?
– Слухай, Сашо, це ненормально. У вас двоє дітей, а вона бігає на всі боки, замість того щоб бути вдома. Ти ж буквально тягнеш все на собі.
Син трохи збентежився, але відповів:
– Мамо, ми про це говорили. Їй потрібно трохи свободи. Я не проти. Вона і для дітей старається, коли вдома.
Я мовчки розуміла, що це він себе так переконує. Але вирішила поговорити безпосередньо з Лідою.
На третій день мого перебування вона повернулася з якогось творчого заняття, коли діти вже спали, а Саша прасував свої сорочки на завтра.
– Лідо, можна тебе на хвилинку? – покликала я її на кухню, де поставила чайник.
– Звичайно, мамо Олю, що сталося? – відповіла вона трохи здивовано, але ввічливо.
– Я все розумію, молодість, захоплення, але ти ж мама. У тебе чоловік, двоє дітей. Ти залишаєш усе на Сашу, а сама десь гуляєш щовечора. Це ж неправильно.
Ліда трохи посміхнулася й сказала:
– Мамо Олю, я знаю, що це може виглядати дивно, але ми з Сашею про все домовилися. Я дуже багато часу проводила вдома, коли діти були менші. Зараз вони трохи підросли, і ми вирішили, що я можу присвятити кілька вечорів на тиждень собі.
– Але як же Саша? Він же тягне на собі всю родину, працює, а потім займається дітьми. Хіба це справедливо?
Ліда на мить замислилася, а потім відповіла:
– Мамо Олю, я дякую за вашу турботу, але ми щасливі в нашому розподілі обов’язків. Я ж теж працюю, допомагаю зранку, роблю планування бюджету, займаю дітей у вихідні. Якщо Саша скаже, що йому важко, ми щось змінимо. Але зараз нам комфортно.
Я зрозуміла, що ця розмова зайшла у глухий кут. Ліда була абсолютно спокійна, і навіть більше – упевнена у своїй правоті.
Тиждень по тому я вирішила підняти це питання знову. Але на цей раз син сам підійшов до мене й сказав:
– Мамо, я бачу, що тебе це хвилює. Але я люблю Ліду, і мені важливо, щоб вона почувалася щасливою. Вона – чудова мама й дружина, навіть якщо це виглядає незвично. Будь ласка, не втручайся. Це наша сім’я.
Тепер я сиджу в своїй кімнаті й думаю: чи справді я щось не розумію, чи це вони живуть неправильно? Дорогі читачі, як би ви вчинили на моєму місці? Я не можу все так просто залишити!
Фото – авторське.