Мій син взяв собі за дружину жінку з двома дітьми. Я йому завжди натякала, щоб свої гроші в них не вкладав, для цього є аліменти і рідний батько. Але таки мій син виявився “лопухом”. Приходжу я до них на чай, а до Наді повідомлення приходить. Виявляється, вона старшого сина надумала в табір відправити, але річ в тім, що за гроші мого Діми. А це коштує не так вже і дешево – 17 тисяч гривень.
Я закрила очі на те, що мій син взяв Надю за дружину з двома маленькими дітьми, але те що я побачила в них дома мене сильно засмутило.
Мій син розписався з Надією пів року тому. Весілля вони не робили. Все було скромно. Дітям не до цього.
Що мій син, що Надя, вже були одружені. Але якщо у мого Дмитра дітей від першого шлюбу немає, то у Наді їх аж двоє.
Але я з цим змирилася. Ну що зробити, така значить у Дмитра доля.
Спершу я нічого не говорила йому за гроші, оскільки була впевнена, що Дмитро розумний і сам дійде висновку, що гроші на сімейний бюджет мають бути поділені по-чесному.
Чого мій Дмитро має горбатитися на двох чужих дітей.
Я вважаю, що в них є рідний тато і він повинен забезпечувати їм нормальне життя.
Я якось хотіла йому натякнути на це, але син явно дав мені зрозуміти, що він все тримає під контролем.
Та недавно я зрозуміла, що він таки “лопух”.
В середу я ходила в поліклініку, яка знаходиться поруч з їхнім будинком. Тому гріхом було не зайти до них на чай.
З пустими руками я не йшла. Накупила полуниці, черешні, абрикосів. А все це, погодьтеся, не дешево в наш час.
Але якби я знала, що витворив мій син, то не витрачалася б даремно.
Виявляється, Надя запланувала на липень відправити старшого сина в табір в Карпатах.
Я ще зраділа, думаю, о яка мама відповідальна, старається для сина.
Але не тут то було.
Так, вона то старається, але все це за гроші мого сина, а не рідного тата.
Ми всі разом сиділи на кухні, як Наді прийшло на вайбер повідомлення. І тут вона каже:
– Дім, я тобі номер рахунку перекину, а ти по можливості перекинь гроші.
І ось мій син бере в руки телефон, заходить куди треба, і перекидає всю суму, а це не мало, не багато – 17 тисяч гривень.
Мені після цього ледь той чай в горло ліз.
Мій син працює від зорі і до зорі. І називається для чого? Щоб чужих дітей забезпечувати?
Я вирішила це на тормоза не скидати.
Я знала, коли він не буде дома, і набрала його по телефону.
Я прямо сказала, щоб прикрутив трохи свою “доброту”.
– Це не твої діти, Діма! Чому ти оплачував цю послугу? Тобі немає за що платити? Якщо в тебе розуму немає, то я його нажену до голови.
Я така розлючена, ви собі уявити не можете.
Як мені праска зламалася і я натякнула про це сину, то він вдав, що нічого не чує, а тут така щедрість з його боку.
Я не знаю як до нього достукатися…