Мій чоловік пішов виносити сміття, а повернувся через три дні. Олег поводився так, наче нічого не сталося. Як я не намагалася “витягти” з нього все, нічого не виходило. Та я вирішила будь-що дізнатися правду. Я детально перевірила його весь одяг і таки знайшла причину його зникнення. Тільки, що тепер з нею робити, я не знаю.
Олег стояв у дверях, і я не стрималася – Де ти був? Виносити сміття три дні? Що відбувається? – мої руки тремтіли, а серце калатало так, ніби хотіло вирватися назовні.
Він лише знизав плечима і, наче нічого не сталося, почав скидати кросівки.
– Вероніко, заспокійся. Я просто… Ну, затримався. Важко пояснити.
– Ти глузуєш? – я відчула, як сльози підступають до очей. – Я обдзвонила всіх! Друзів, лікарні, навіть поліцію! Три дні, Олеже! Три дні!
Він зітхнув, опустив голову, ніби намагався щось придумати, а потім тихо пробурмотів:
– Це довга історія. Не зараз.
Та я не могла заспокоїтися. Три дні тому він вийшов з дому, сказавши, що винесе сміття. І зник. Спочатку я подумала, що затримався на роботі, але коли нічого не почула від нього до ранку, почала хвилюватися. Телефон був вимкнений. Всі друзі, з ким я говорила, лише розводили руками. Поліція сказала чекати.
А тепер він повернувся, наче просто сходив у магазин.
– Олеже, поясни. Я заслуговую знати правду.
Він зітхнув ще раз, потім сказав:
– Вероніко, довірся мені. Це було… Неважливо. Головне, я тут. Живий, здоровий.
Але я вже не могла довіряти. Мені здавалося, що я більше не знаю людину, з якою прожила стільки років.
Наступного дня, коли я прокинулася, Олег вже пішов на роботу. Та щось всередині мене не давало спокою. Я почала нишпорити по його речах. Відчуття тривоги не відпускало. І раптом я знайшла чек з ресторану – дата якраз збігалася з тією ніччю, коли він зник. Але це був не наш район. І не наше улюблене місце.
Я вирішила діяти. Після обіду я навідалася в той ресторан. Офіціантка одразу його згадала.
– Так, він був тут. Не сам, до речі. З жінкою. Симпатичною, русявою. Вони довго сиділи разом.
Я відчула, як серце провалилося кудись у п’яти. Хто ця жінка? Чому він мені бреше?
Того вечора я не стала нічого казати. Я спостерігала. Олег був тихий, майже винуватий, хоча старався триматися звично.
А через кілька днів я все ж не витримала.
– Олеже, хто вона? – запитала прямо, дивлячись йому в очі.
Він спочатку відвів погляд, а потім мовив:
– Це було непорозуміння. Ми просто розмовляли. Стара знайома.
– Три дні, Олеже? Вибач, але я не вірю.
Його мовчання сказало більше, ніж слова. Я зрозуміла, що наші стосунки вже ніколи не будуть такими, як раніше.
А як би ви вчинили на моєму місці? Можливо, я перебільшую? Чи варто боротися за ці стосунки, коли довіра втрачена?