Я коли з близнюками зайшла до бабусі, бо вона сказала, що погано почувається, то вона не сильно і зраділа.
Ми принесли їй овочі і фрукти, а хлопці навіть малюнки намалювали, щоб бабусю розвеселити. Але рідні діти і онуки її не веселять і так було завжди. Час минає, а мама не змінюється.
Пам’ятаю, як я мріяла про лосіни. Всі подруги з нашого двору мали, а я ні. Я не раз говорила мамі, що хочу, але не наполягала, бо розуміла, що грошей обмаль. Та мама лише хитала головою. А потім був день народження в дочки її колеги по роботі, і мама, щоб придобритися, бо та була вище за посадою, купила іменинниці мою мрію, лосіни в квіточки.
Я досі пам’ятаю той стан, коли я побачила дома пакетик з лосінами і хотіла їх приміряти, як мама сказала, що це не моє.
Завжди так було і з лялькою Барбі, і зі спідницею “ламбада” і з дитячою швейною машинкою.
Мама любила всіх навколо, тільки не мене і тата. Мабуть, через це тато і пішов від мами через п’ятнадцять років шлюбу. Хоч він і не одружився вдруге, та без мами, одному, йому краще, спокійніше.
На моєму весіллі мама також виділилася. Все святкування вона мені говорила, хто яку сукню має гарну чи зачіску, а мені не зробила жодного комплімента.
Ну така вона вже людина. Мама каже, що це і так зрозуміло, що вона мене любить, але я цього не відчувала ніколи.
Ось і цього разу, коли ми зайшли до неї з хлопцями, мама витягла з холодильника “вчорашній” салат з огірків і помідорів і вчорашню картоплю з кабачками посмаженими.
Ми особливо їсти не хотіли, але до столу сіли, як стук в двері. В момент стало дуже шумно, в квартиру зайшли три давні подруги мами.
Вона вмить підскочила на ноги ніби й нічого не трапилося з нею. А потім знайшла в телефоні номер з доставкою суш і зробила замовлення.
То для дочки і онуків підійде і вчорашня картопля, а якщо для подруг, то суші мама замовила.
Дивно мені і дуже образливо.
Чому мама така? Я все життя на неї тримаю образу. Як пробачити, забути і жити далі?
Автор – КАРАМЕЛЬКА