Uncategorized

– Люда, ти нащо мій шлюб зруйнувала? Позаздрила? – Ніколи не зможу зрозуміти вчинок сусідки, та через неї я втратила все

До Іспанії я поїхала ще 12 років тому. Ми мали фінансові проблеми, до цього заробляли з того, що продавали на ринку городину, молочку, свинину і курей. Але тоді почалась криза та утримувати господарство стало так важко. Та й що казати, робота це була каторжна – щодня о 4 ранку вставати, годувати худобу, тоді на город, потім на ринок і так по колу. Лягала я о 1 годині ночі. Поступово почала відчувати, що здоров’я зовсім погіршилось.

Тож частину худобу ми продали, аби чоловікові легше було і я поїхала. Діти вже дорослі й самостійні. Навіть не буду приховувати, після того життя, яке в мене було вдома – робота в Іспанії здавалася казкою. Я влаштувалась в клінінгову компанію, мала графік з 8 ранку до 4 години вечора. А далі вільна. Часом навіть додатковий підробіток знаходила. Почала гроші додому висилати.

Я часто спілкувалась з чоловіком і дітьми. А ще із сусідкою Людою. Я з нею товаришую багато років, вона навіть сина мого хрестила. От я й попросила Люду пригледіти за Михайлом. Розповідала їй що в мене і як, чесно, як є зізнавалась, що в Іспанії мені подобається.

Час від часу сусідка позичала в мене гроші. Я ніколи не відмовляла. А повертала борги вона чоловікові. І якось я приїхала додому у відпустку, а Михайло якийсь дивний ходить. 

 – Що з тобою? Що сталось?

 – Ти скажи! Нащо приїхала, якщо там тобі краще?

 – Скучила. Хто сказав, що краще?

 – Я все знаю, Люда розповіла, яка ти щаслива в Іспанії. Можемо розлучитися і живи собі, насолоджуйся життям.

Увесь місяць, що я була дома, ми сварилися мало не щодня. Це було жахливо. Я поїхала назад на заробітки. Але з Людою більше спілкуватися не мала бажання. А якось мені подзвонив чоловік і повідомив новину.

– Я все ж хочу розлучитися! Я так більше не можу!

 – Але нащо це тобі?

– Не ображайся, але в мене є інша.

Ви не повірите, ким виявилась його коханка. Інша наша сусідка все мені розповіла. Виявляється, щойно я поїхала, Люда почала ходити до мого чоловіка і промивати йому мізки. І жодні борги вона йому не повертала, або робила це у власний спосіб. Найбільш прикро мені, що жили вони прекрасно на мої гроші. От я не витримала і Люді подзвонила. Та вона лише спокійно зазначила:

 – Ти сама винна, не цінувала, що мала. Скаржилась увесь час!

Не знаю я що думати. Як гадаєте, вона має рацію? Чи я чогось не розумію?

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.