До 19 століття острів, відокремлений від півострова Малакка, мало кого цікавив – на ньому не вистачало навіть прісної води. Проте на початку позаминулого сторіччя англійці задумали побудувати там базу свого військово-морського флоту.
До початку Другої світової війни Сінгапур був опорною базою ВМФ Великобританії в Азіатському регіоні, але його населення було дуже небагатим.
У 1959 році прем’єр-міністром став Лі Куан Ю, який поставив перед собою завдання вивести державу до передових країн світу. На той момент Сінгапур був британською колонією, але вже в 1965 році держава стала повністю незалежною.
У середині 50-х років у Сінгапурі був дуже високий рівень злочинності, і уряд ухвалив рішення про кардинальну зміну складу поліції. Якщо раніше за порядок відповідали громадяни переважно малайського походження, то після них почали активно замінювати на китайців. Це призвело до невдоволення і навіть зіткнень, але прем’єр суворо дотримувався обраного курсу. А щоб уникнути зрощення нових поліцейських із організованою злочинністю, їм різко підняли зарплату та запровадили суворі покарання за злочини. Так Сінгапур вийшов на друге місце після Токіо з безпеки життя.
Рівень корупції в Сінгапурі 60 років тому перевищував усі мислимі показники, але прем’єр-міністр вирішив позбутися її на корені, оскільки розумів, що за корумпованості чиновників розвиток економіки неможливий.
Тут уряд також почав діяти методом батога і пряника — була різко підвищена зарплата держслужбовців (вона цілком порівнянна з доходами управлінців топ-компаній), а ЗМІ переконували громадян у почесності служіння державі. Але при цьому були прийняті вкрай жорсткі закони проти корупції, і вони неухильно дотримувалися.
Жодні особисті зв’язки (навіть спорідненість чи дружба з главою держави) не рятували корупціонерів від тривалих термінів ув’язнення. Міністр соціального розвитку, який попався на хабарі в 300 000 доларів, після бесіди з прем’єром вчинив самогубство. Непідкупність суддів була забезпечена високими зарплатами – понад мільйон доларів на рік (2019 року).
Але й перемога над злочинністю та корупцією не гарантує розвитку економіки — потрібно розвивати свою промисловість та наукомісткі виробництва. Лі Куан Ю і тут зміг вчасно зорієнтуватися у мінливій ситуації. Курс узяли на іноземні інвестиції. За кожним потенційним інвестором закріплювався спеціальний чиновник, котрий намагався створити для свого клієнта режим найбільшого сприяння. І іноземці почали активно вкладати гроші в економіку Сінгапуру, цьому сприяли податкові пільги.
Нафтова криза 1973 року дала новий поштовх економіці — країна наголосила на нафтопереробці, одночасно кардинально модернізувавши свій морський порт. Спільно із потоком грошей з-за кордону це призвело до ліквідації безробіття. У той же час уряд скасував мито на телевізори, холодильники та іншу побутову техніку — їхнє виробництво в країні дуже швидко припинилося через банкрутство компаній-виробників, а робочі руки (і голови), що звільнилися, швидко знайшли застосування в електроніці.
У ті ж 60-70-ті роки відбулася реформа освіти. Багато шкіл, у яких викладання велося національними мовами, було перекладено англійською, а держава почала витрачати величезні кошти, відправляючи своїх студентів на навчання до провідних університетів світу. Зараз технологічних чудес у сучасному Сінгапурі більш ніж достатньо, і одне з перших місць займає будівля Технологічного університету.
У 80-ті роки приймається спеціальний IT-план, згідно з яким усі державні установи виявляються оснащені комп’ютерною технікою за вищим розрядом, з’являється безліч нових робочих місць, а країна виходить у лідери високих технологій. Тепер в економіку країни активно вкладають кошти провідні світові IT-компанії. Саме в Сінгапурі було відкрито перший офіс «Майкрософт» поза Новим Світом, а зараз у цій державі знаходиться одна з найбільших штаб-квартир Google.
90-ті роки ознаменувалися зверненням уряду до сфери медицини та фармацевтики. Великі капіталовкладення призвели до висування держави у світові лідери та у цій галузі. Найважливішою інновацією в галузі медицини стало перше у світі впровадження технології медичного 3d-друку. В обмін на багатомільйонні вливання у фармацевтику країни іноземні інвестори звільняються від податків, а зарплата лікарів та фельдшерів може перевищувати сотню тисяч доларів на рік.
Фінансове благополуччя дало поштовх розвитку будівництва та архітектуру. Туристи стали активно приїжджати, щоб подивитись чудеса сучасного світу. Це призвело до готельного буму та нової притоки відвідувачів.
Ще однією візитною карткою країни є парки штучних та природних рослин (причому перші практично не відрізняються від других), які незмінно притягують до себе туристів та місцевих жителів. А Сінгапурський нафтопереробний завод не тільки є одним із найбільших у світі, а й дуже привабливим зовні.
Населення країни, що постійно зростає, призвело до появи ще одного технологічного дива — створення технології «насипного землеволодіння», яка поки що не має аналогів у світі. Нові райони Сінгапуру будуються прямо на теренах, які раніше займало море. Причому матеріали, з яких створюються штучні острови (вуглеволокно та графен) здатні витримувати найбільші природні лиха.