Я навіть припустити не могла, що рідний брат зі мною так вчинить. Але я таки відстояла своє, хоча і такою ціною, що від мене відреклися всі родичі.
Цій історії три роки, але чогось згадалося мені все це. Може комусь стане в нагоді.
Я працюю майстром перманентного макіяжу вже давно. В мене своя та красива студія і найкращі клієнти.
В цей час я жила з мамою в її трикімнатній квартирі. Тата вже з нами немає.
Мама сама запропонувала залишитися, щоб я не бігала по орендованих і не тратила грошей.
Я ж і справді вирішила, що це гарний варіант, оскільки я економила, щоб зібрати гроші на перший внесок іпотеки. Я дуже хотіла жити в своїй квартирі і обов’язково, щоб в новобудові.
В мене є ще рідний брат. В нього сім’я, дружина та двоє дітей. Живуть вони в квартирі дружини.
Сам Ігор працює менеджером в компанії, яка займається продажом пластикових вікон, а невістка Люба перукарем.
Брат добре знав, що я збираю гроші на свою “мрію”.
Але одного разу, це пам’ятаю як сьогодні, був Великдень, ми всі зустрілися в нас дома. Ми з мамою накрили стіл. А після, коли ми вийшли на вулицю, він попросив його виручити по грошах.
– Ми хочемо з Любою автівку купити. Брати щось б/у не хочеться, бо потім тільки ремонтуй, а на нову в нас грошей не хватає, а кредит брати ми не хочемо, бо великі переплати. Я знаю, що ти можеш виручити!
– Не питання, Ігор!, – відповіла я навіть не задумуючись.
Я просто собі подумала, що цих грошей мені поки не хватить на перший внесок, а виручити рідних людей – то святе.
Мені ще знайома натякала про розписку, але я з цього сміялася. Ми рідні люди!
В зазначений день я прийшла на місце зустрічі з “пакетом” і доплатила всю сумою за їх білосніжну нову покупку.
Ігор обіцяв, що буде спершу виплачувати частинами, але за три місяці – тишина, за пів року і рік- тишина.
Коли я дзвонила і натякала, брат казав, що я ще квартиру не купую, яка різниця де гроші лежать, в мене чи в нього.
І ось коли я вже мала на руках зазначену банком суму, то стала надзвонювати Ігорю вже з більшою силою.
– Через твою наглість я взагалі тобі ці гроші не поверну. Хіба так тиснуть на рідних людей? Зовсім совісті немає в тебе.
Потім Ігор підключив і нашу маму.
– Тобі не соромно? У Ігоря двоє дітей! Це твої племінники. Вони по твоєму що, мають на трамваї їздити? Віддасть тобі Ігор гроші, не кіпішуй.
Час минав, але своїх грошей я так і не бачила.
Потім мама почала мені говорити, що вона мене “приютила” в своїй квартирі і допомагала, а ось Ігор відразу ж пішов на свої хліба.
І шо я цю суму завдяки її доброму серцю і зекономила.
І тут мене прорвало. Я забрала деякі речі і з’їхала на орендовану квартиру. А на брата я подала до суду, який, до речі, виграла.
При першій же можливості я купила свою “мрію” – двокімнатну квартиру в новобудові.
Правда, брат наговорив рідні всякого різного на мене, але мені на це байдуже.
З мамою я спілкуюся, але так собі, чисто символічно!
Моя вам порада, дорогі читачі, навіть якщо позичаєте гроші найближчим людям, пишіть розписки, а краще, зовсім нікому і нічого не позичайте!