Якщо «лебединим» називати озеро, в якому постійно або тимчасово живуть лебеді, то таких озер на планеті є чимало. Але є особливі озера, що викликають незвичайні почуття захоплення і налаштовують на поетичний лад: у таких місцях відчувається гармонія природи та людини.
Крим, Євпаторія
На великому озері Сасик-Сиваш лебеді-шипуни оселилися нещодавно, але їм сподобався клімат і можливість не працювати, щоб добути собі їжу – їх підгодовують туристи, які приїздити щоб помилуватися гарними птахами. Лебеді звикли до людей та охоче до них підпливали, даруючи отримання крутого фотознімка. Однак зараз у зв’язку із анексією ситуація із туристами вічутно змінилась, тому якою буде доля птахів – невідомо.
Алтай, озеро Світле
Лебеді-клікуни прилітають сюди на зимівлю – озеро славиться своїми теплими ключами. Приліт сотень граціозних птахів відзначається місцевими жителями та туристами як свято. За повір’ям, лебеді приносять удачу, але приваблює людей не лише це: зачаровує казкова картина – білі лебеді з гордим вигином шиї на тлі засніжених гір.
Німеччина, Баварія, Альпи, озеро Шванзеє
У Баварії знаходиться те саме озеро, яке згадується у старовинних легендах та казках, яке своєю незвичайною красою надихнуло поетів та письменників на створення романтичних творів, а композиторів на написання опер та музики до балетів. Багато хто впевнений, що знаменитий балет «Лебедине озеро» Петра Ілліча Чайковського з’явився після відвідування саме цього озера.
Озеро Шванзее ( Schwansee ) знаходиться високо в горах. Його розташування між гірськими відрогами, гладка поверхня з чистою і прозорою бірюзовою водою, в якій відображаються небо, гори та казкові замки вражають своєю красою. На назву озера, яке в перекладі з німецької означає «лебедине», вплинула не кількість чудесних птахів, а старовинні легенди, пов’язані з озером.
Це легенди про прекрасну принцесу, перетворену злим чарівником на лебедя, і про кохання, яке припинило дію злих чар. 1839 року з’явився перший балет на цю тему; музику до нього написав французький композитор Франсуа Обер.
Назва «лебедине» по відношенню до озера та місцевості була увічнена королем Людвігом II Баварським, прозваного «казковим» за свою відданість легендам і казкам. Він звів замки незвичайної краси, назва яких включає слово «лебединий» (schwan ): це замки Нойшванштайн (Neuschwanstein) та Хоеншвангау (Hohenschwangau ). Стіни замків прикрашені фресками та картинами про «лебединого лицаря» Лоенгріна, який присвятив своє життя пошукам Святого Грааля і плавав по озеру в човні, який тягнув Білий лебідь.
Кумиром Людвіга Баварського був композитор Вагнер – його опера «Лоенгрін» настільки вразила 16-річного юнака, що ставши королем він вирішив звести для композитора замок Нойшванштайн з видом на Шванзеї. В озеро за наказом короля запустили породистих лебедів. На жаль, Вагнер не встиг пожити в замку, але замок увійшов в історію і не тільки Баварії: Нойшванштайн став візитною карткою Баварії, його копію під назвою «Замок Сплячої красуні» можна побачити в Діснейленді, саме ці контури стали емблемою кіностудії Уолта Діснея.
Балет Чайковського “Лебедине озеро” був написаний у 1875-1876 роках. Цьому передувало відвідування композитором озера Шванзее, знайомство з творчістю Вагнера та з героями німецьких легенд: Зігфрідом, Ротбартом, Одеттою. Почавшись з маленького озера, легенда перетворилася на один із найпрекрасніших класичних балетів.