Uncategorized
Uncategorized

Віра Іванівна зібралася посмажити картоплі на вечерю. Жінка відкрила кухонну шафку, щоб взяти олію, але її там не було. – І де ж вона? Я ж тільки вчора цілу пляшку купила! – дивувалася жінка. Віра Іванівна обнишпорила всю кухню, але олії ніде не було. – Олено, ти не бачила, де олія? – запитала вона у невістки, зайшовши до неї в кімнату. – А я її викинула, – поплескала очима Олена. – Ви подивіться в холодильник, я багато чого викинула! – Як викинула? Навіщо? – Віра Іванівна здивовано дивилася на невістку, не розуміючи, що відбувається

RedaktorКоментарі Вимкнено до Віра Іванівна зібралася посмажити картоплі на вечерю. Жінка відкрила кухонну шафку, щоб взяти олію, але її там не було. – І де ж вона? Я ж тільки вчора цілу пляшку купила! – дивувалася жінка. Віра Іванівна обнишпорила всю кухню, але олії ніде не було. – Олено, ти не бачила, де олія? – запитала вона у невістки, зайшовши до неї в кімнату. – А я її викинула, – поплескала очима Олена. – Ви подивіться в холодильник, я багато чого викинула! – Як викинула? Навіщо? – Віра Іванівна здивовано дивилася на невістку, не розуміючи, що відбувається

Коли Михайло сказав батькам, що хоче познайомити їх зі своєю дівчиною, вони зраділи. Мама Віра Іванівна та тато Михайла Олег Ігорович були з тих, хто розумів, що сина колись доведеться відпустити, що йому потрібно створювати свою родину. Та й років йому вже чимало: скоро двадцять п’ять. Усвідомлений вік вступу у серйозні відносини. Жив Михайло із […]
Uncategorized

Тетяні Петрівні подзвонив син. – Це дуже важлива для мене людина, мамо! – сказав він. – Я хочу, щоб ти познайомилася з моєю майбутньою дружиною! – Звичайно, синку, – Тетяна Петрівна намагалася говорити спокійно. – Я чекатиму вас. Поклавши слухавку, жінка кілька хвилин сиділа нерухомо. Вона задумалася про минуле… Її спогади зупинили дзвінки у двері – два короткі і один довгий. Так дзвонив тільки Андрій. Серце аж стрепенулося, коли Тетяна Петрівна відкривала двері. Син виглядав чудово – високий, підтягнутий, у світлому костюмі, широкоплечий. Жінка мимоволі замилувалася. Тетяна Петрівна глянула хто з ним і ледь назад не відскочила від побаченого

RedaktorКоментарі Вимкнено до Тетяні Петрівні подзвонив син. – Це дуже важлива для мене людина, мамо! – сказав він. – Я хочу, щоб ти познайомилася з моєю майбутньою дружиною! – Звичайно, синку, – Тетяна Петрівна намагалася говорити спокійно. – Я чекатиму вас. Поклавши слухавку, жінка кілька хвилин сиділа нерухомо. Вона задумалася про минуле… Її спогади зупинили дзвінки у двері – два короткі і один довгий. Так дзвонив тільки Андрій. Серце аж стрепенулося, коли Тетяна Петрівна відкривала двері. Син виглядав чудово – високий, підтягнутий, у світлому костюмі, широкоплечий. Жінка мимоволі замилувалася. Тетяна Петрівна глянула хто з ним і ледь назад не відскочила від побаченого

– Це дуже важлива для мене людина, мамо! Я хочу, щоб ти познайомилася з моєю майбутньою дружиною! – голос Андрія в слухавці звучав із тією особливою інтонацією, яку Тетяна Петрівна навчилася розрізняти за тридцять два роки материнства. Вона сиділа у своєму улюбленому кріслі біля вікна, неуважно спостерігаючи за тим, як серпневий вітер грає з фіранками […]
Uncategorized

Світлана вже збиралася лягати спати, коли у двері подзвонили. – А це ще кого принесло? – здивувалася вона, глянувши на годинник. Жінка накинула халат, вийшла в коридор, відкрила двері і побачила свою подругу Ірину. – Ірино? Що сталося? Ти чому так пізно? – схвильовано запитала Світлана. Ірина мовчки зайшла в коридор. – І як це розуміти? Як ти могла зі мною так вчинити? – процідила крізь зуби вона. – В сенсі? – усміхнулася Світлана. – Ти мені життя зруйнувала! – несподівано вигукнула Ірина. – Іра, та що сталося? Я тебе не розумію? – Світлана здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається

RedaktorКоментарі Вимкнено до Світлана вже збиралася лягати спати, коли у двері подзвонили. – А це ще кого принесло? – здивувалася вона, глянувши на годинник. Жінка накинула халат, вийшла в коридор, відкрила двері і побачила свою подругу Ірину. – Ірино? Що сталося? Ти чому так пізно? – схвильовано запитала Світлана. Ірина мовчки зайшла в коридор. – І як це розуміти? Як ти могла зі мною так вчинити? – процідила крізь зуби вона. – В сенсі? – усміхнулася Світлана. – Ти мені життя зруйнувала! – несподівано вигукнула Ірина. – Іра, та що сталося? Я тебе не розумію? – Світлана здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається

Світлана дотяглася до телефону, і тут же важко зітхнула, побачивши, хто дзвонить. Ірина, подруга. Ну як подруга? Світлана ж для неї подружкою якраз і була. Втішала після розлучення (хоча Іра сама в ньому винна), сиділа з її дитиною, привозила продукти, коли вона нездужала. А ось сама Іра дзвонить лише тоді, коли їй щось треба. Ось […]
Uncategorized

Катя сиділа у своєму кабінеті і перебирала документи. Раптом до неї в кабінет забігла її подруга Алла. Вона щільно закрила двері і сіла навпроти Каті. – Катю, ти не повіриш що я дізналася, – прошепотіла Алла. – Заінтригувала, – усміхнулася Катерина. – Це стосується твого Анатолія, – несподівано додала подруга. – В сенсі? – не зрозуміла Катя. – Я дізналася його таємницю, – додала Алла. – Яку ще таємницю? Ти про що? – запитала Катерина. Алла покрутила головою на всі боки, потім різко встала, підійшла до подруги і щось прошепотіла їй на вушко. Катерина вислухала її і застигла від почутого

RedaktorКоментарі Вимкнено до Катя сиділа у своєму кабінеті і перебирала документи. Раптом до неї в кабінет забігла її подруга Алла. Вона щільно закрила двері і сіла навпроти Каті. – Катю, ти не повіриш що я дізналася, – прошепотіла Алла. – Заінтригувала, – усміхнулася Катерина. – Це стосується твого Анатолія, – несподівано додала подруга. – В сенсі? – не зрозуміла Катя. – Я дізналася його таємницю, – додала Алла. – Яку ще таємницю? Ти про що? – запитала Катерина. Алла покрутила головою на всі боки, потім різко встала, підійшла до подруги і щось прошепотіла їй на вушко. Катерина вислухала її і застигла від почутого

– Катю, у тебе помада розмазалася, – прошепотіла Алла, пробігаючи повз з горою документів. Катерина машинально потяглася до дзеркальця, хоч точно пам’ятала – зранку навіть не фарбувалась. На ходу подруга додала: – Зайди до мене, терміново. У відділі кадрів панувала звична метушня. Алла, притискаючи до себе документи, височіла над столом, як капітан на містку. – […]
Uncategorized

Зіна посварилася з чоловіком. Василь образився і десь пішов у мороз. Вже почало темніти, а його все нема! Зіна почала переживати. Вона вже збиралася йти шукати чоловіка. Жінка одягла куртку, як раптом почула квапливі кроки і знайомий скрип хвіртки! Зіна вискочила в сіни, і тут зайшов Василь. – Ну і де тебе, старого, носило? – запитала вона. – А тебе куди, стару, оце понесло? – відповів той. – У клуб на танці зібралася, раптом ти там? – не розгубилася жінка. Вони разом зайшли до хати. І тут Зіна помітила в руках у Василя вузлик. – А це що таке? – підозріло запитала вона, не розуміючи, що відбувається

RedaktorКоментарі Вимкнено до Зіна посварилася з чоловіком. Василь образився і десь пішов у мороз. Вже почало темніти, а його все нема! Зіна почала переживати. Вона вже збиралася йти шукати чоловіка. Жінка одягла куртку, як раптом почула квапливі кроки і знайомий скрип хвіртки! Зіна вискочила в сіни, і тут зайшов Василь. – Ну і де тебе, старого, носило? – запитала вона. – А тебе куди, стару, оце понесло? – відповів той. – У клуб на танці зібралася, раптом ти там? – не розгубилася жінка. Вони разом зайшли до хати. І тут Зіна помітила в руках у Василя вузлик. – А це що таке? – підозріло запитала вона, не розуміючи, що відбувається

Василь крокував по снігу і голосив, що намело, що змерз, і старий кожушок не гріє, у чоботи сніг потрапив! Понесло його до сусіднього села, не сиділося вдома у теплі! Хоча так, не сиділося. Вкотре посварилися із Зінаїдою. А вона як заведеться на рівному місці, так і не зупинити. Чоловік крокував додому в густих сутінках і […]
Uncategorized

Юлі подзвонила дочка Настя – онук потрапив у лікарню! Юля терміново помчала туди. Виявилося нічого серйозного, але Настя не заспокоювалась. – Треба поговорити з лікарем, – казала вона. – Хай він зробить усе можливе! І Юля пішла до лікаря… – З хлопчиком все добре, – сказав той. – Можете сказати своїй дочці, що він у надійних руках. Юлі стало соромно, що вона забирає час у такої зайнятої людини. – Та годі вам, – заспокоїв її лікар. – Хочете кави? У мене якраз перерва. Як розцінювати таку пропозицію Юля не знала. Але зненацька для себе, погодилася. Вони попили кави, і раптом лікар сказав несподіване

RedaktorКоментарі Вимкнено до Юлі подзвонила дочка Настя – онук потрапив у лікарню! Юля терміново помчала туди. Виявилося нічого серйозного, але Настя не заспокоювалась. – Треба поговорити з лікарем, – казала вона. – Хай він зробить усе можливе! І Юля пішла до лікаря… – З хлопчиком все добре, – сказав той. – Можете сказати своїй дочці, що він у надійних руках. Юлі стало соромно, що вона забирає час у такої зайнятої людини. – Та годі вам, – заспокоїв її лікар. – Хочете кави? У мене якраз перерва. Як розцінювати таку пропозицію Юля не знала. Але зненацька для себе, погодилася. Вони попили кави, і раптом лікар сказав несподіване

Розлучатись у п’ятдесят було страшно. Ось у двадцять вона легко розлучилася і навіть не думала, навпаки, здавалося, що перед нею всі шляхи відкриті. А зараз було страшно, так, чи ж це жарт – майже тридцять років разом прожили! Юля вже й забула, як жити самотужки, без Славка. Зраджував він їй давно. Вперше вона плакала, збирала […]
Uncategorized

Тетяна одягла свою найкращу сукню, нанесла легкий макіяж, і вийшла з квартири. Через півгодини, вона була біля будівлі компанії, куди її запросили на співбесіду. – Все пройде добре! – заспокоїла себе жінка і зайшла в будівлю. Її провели до кабінету директора. – Олександр Ігорович вас чекає. Можете заходити, – сказала привітна секретарка і вказала рукою на двері. Таня ще хвилину постояла перед дверима кабінету, зібралася з думками, і потягнула ручку дверей на себе. Тетяна зайшла в кабінет директора, і очам своїм не повірила. Ось чого-чого, а такого жінка, аж ніяк не очікувала побачити

RedaktorКоментарі Вимкнено до Тетяна одягла свою найкращу сукню, нанесла легкий макіяж, і вийшла з квартири. Через півгодини, вона була біля будівлі компанії, куди її запросили на співбесіду. – Все пройде добре! – заспокоїла себе жінка і зайшла в будівлю. Її провели до кабінету директора. – Олександр Ігорович вас чекає. Можете заходити, – сказала привітна секретарка і вказала рукою на двері. Таня ще хвилину постояла перед дверима кабінету, зібралася з думками, і потягнула ручку дверей на себе. Тетяна зайшла в кабінет директора, і очам своїм не повірила. Ось чого-чого, а такого жінка, аж ніяк не очікувала побачити

– Дарино, Дарино, прикинь, що мені Сашко щойно сказав? Він сказав, що я йому подобаюсь і покликав у кіно! Та він себе бачив? Чомусь ці слова, які Олександр почув у восьмому класі, ніяк не хотіли залишати пам’ять. Тоді Олександр і справді закохався у свою однокласницю, дівчинку Таню. Таня була гарною, одягалася дуже сміливо, що навіть […]
Uncategorized

Люда повернулася з роботи у дивному настрої. Вона поставила грітися чайник, переодяглася, і дістала покупки. Жінка відкрила шафу для одягу, щоб покласти туди нові футболки, і посміхнулася. У шафі висів новий спортивний костюм, чоловічий джемпер, а ось тепер ще й футболки додалися… Несподівано у двері подзвонили. – Напевно Оля, сусідка з першого поверху, – подумала Люда. До Люди мало хто ще заходив, а Ольга побалакати любила. Або коли бувало з чоловіком посвариться – приходила поплакатися. Люда відкрила двері. Точно – Ольга! – Людо, виручай! – одразу вигукнула сусідка. – Що таке? – Люда застигла, не розуміючи, що відбувається

RedaktorКоментарі Вимкнено до Люда повернулася з роботи у дивному настрої. Вона поставила грітися чайник, переодяглася, і дістала покупки. Жінка відкрила шафу для одягу, щоб покласти туди нові футболки, і посміхнулася. У шафі висів новий спортивний костюм, чоловічий джемпер, а ось тепер ще й футболки додалися… Несподівано у двері подзвонили. – Напевно Оля, сусідка з першого поверху, – подумала Люда. До Люди мало хто ще заходив, а Ольга побалакати любила. Або коли бувало з чоловіком посвариться – приходила поплакатися. Люда відкрила двері. Точно – Ольга! – Людо, виручай! – одразу вигукнула сусідка. – Що таке? – Люда застигла, не розуміючи, що відбувається

– Людо, ти своєму футболку брати будеш? Ти що, бери, реально гарні знижки. Бавовна сто відсотків, а якість відмінна, я своєму дві взяла! Давай разом по дві замовимо, тоді знижка буде ще більшою, – вмовляла Люду подругу з роботи Надя. – Твоєму Сашкові точно підійде, ми з тобою минулого року джемпери однакові чоловікам купували, ти […]
Uncategorized

Ганна читала книжку. Раптом пролунав пронизливий дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха – Галина Петрівна. У лівій руці – важкий пакет, у правій – парасолька, з якої стікала вода прямо на новий килимок. – Одна вдома? – запитала Галини Петрівни. – Так, вихідний сьогодні, – Ганна постаралася посміхнутися. – Проходьте. Свекруха рішуче рушила на кухню. – У мене тут пиріжки з капустою, – сказала вона. – Сергійко ж любить з капустою! – А це котлетки. Я вчора робила, свіженькі. – Дякую, але я вже приготувала вечерю… – сказала Ганна. Галина Петрівна відкрила холодильник із рішучістю ревізора. – Це що таке? – поцікавилася вона. Ганна хитро подивилася на свекруху

RedaktorКоментарі Вимкнено до Ганна читала книжку. Раптом пролунав пронизливий дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха – Галина Петрівна. У лівій руці – важкий пакет, у правій – парасолька, з якої стікала вода прямо на новий килимок. – Одна вдома? – запитала Галини Петрівни. – Так, вихідний сьогодні, – Ганна постаралася посміхнутися. – Проходьте. Свекруха рішуче рушила на кухню. – У мене тут пиріжки з капустою, – сказала вона. – Сергійко ж любить з капустою! – А це котлетки. Я вчора робила, свіженькі. – Дякую, але я вже приготувала вечерю… – сказала Ганна. Галина Петрівна відкрила холодильник із рішучістю ревізора. – Це що таке? – поцікавилася вона. Ганна хитро подивилася на свекруху

За вікном ішов дрібний дощ, але Ганна нарешті почувала себе затишно. Старий диван, куплений на розпродажі, трохи просідав з правого боку, проте ідеально підходив для читання. Вона підклала під спину потерту подушку, загорнулася в плед, із візерунком із оленів, який вони з Сергієм купили минулої зими. Годинник показував 15:40. До повернення чоловіка залишалося майже три […]
Uncategorized

Олена прийшла додому о дев’ятій вечора. Її чоловік Максим сидів на кухні і їв канапку, переглядаючи щось у телефоні. – Привіт, – він підвів голову. – Ти де була? – У салоні, – сказала Олена. – А-а-а, – він кивнув і повернувся до телефону. – Пофарбувалася? – Так, – підтвердила жінка. – Добре, – байдуже сказав Максим. І все. Ніякого «красиво», чи «тобі пасує». Просто «добре»… Олена пішла у ванну, увімкнула воду. Вона подивилася у дзеркало. Тридцять п’ять років. Половина життя позаду. А що попереду? Жінка вийшла з ванни. – Максиме, нам треба терміново поговорити! – раптом сказала вона. – Щось трапилося? – запитав чоловік. Він дивився на дружину, нічого не розуміючи

RedaktorКоментарі Вимкнено до Олена прийшла додому о дев’ятій вечора. Її чоловік Максим сидів на кухні і їв канапку, переглядаючи щось у телефоні. – Привіт, – він підвів голову. – Ти де була? – У салоні, – сказала Олена. – А-а-а, – він кивнув і повернувся до телефону. – Пофарбувалася? – Так, – підтвердила жінка. – Добре, – байдуже сказав Максим. І все. Ніякого «красиво», чи «тобі пасує». Просто «добре»… Олена пішла у ванну, увімкнула воду. Вона подивилася у дзеркало. Тридцять п’ять років. Половина життя позаду. А що попереду? Жінка вийшла з ванни. – Максиме, нам треба терміново поговорити! – раптом сказала вона. – Щось трапилося? – запитав чоловік. Він дивився на дружину, нічого не розуміючи

– Може, чубчик? – Запропонувала перукарка. – Ні, – Олена похитала головою. – Наступного разу. “Наступний раз” – універсальна відмовка. Як “давай на вихідних”, “треба щось міняти” чи “все буде добре”. Порожні слова, за якими нічого не стоїть. Олена розглядала своє відображення у дзеркалі салону краси, поки перукарка поралася над її волоссям. Нове фарбування мало […]