Uncategorized
Uncategorized

«Ідентифіковано десятки російських військових злочинців, причетних до терористичних ударів по Україні» виконавці масованих обстрілів більше не в тіні

slavauaКоментарі Вимкнено до «Ідентифіковано десятки російських військових злочинців, причетних до терористичних ударів по Україні» виконавці масованих обстрілів більше не в тіні

Ідентифіковано десятки російських військових злочинців, причетних до терористичних ударів по Україні. Йдеться про списки військовослужбовців в/ч 75715, які нагороджені медалями Міністерства оборони Росії за варварські обстріли української землі. Ця військова частина базується на аеродромі “Українка” в Амурській області Росії – іронічно та цинічно звучить, зважаючи на те, що військовослужбовці саме цієї частини завдають ракетних ударів […]
Uncategorized

Максим повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! – весело сказав чоловік, зайшовши на кухню. – Коли будемо вечеряти?  – Привіт, – сухо кинула дружина. – Я зараз буду вечеряти, а ти уявлення не маю коли! – В сенсі? – не зрозумів Максим. – В тому сенсі, що тепер ти вечерю готуєш собі сам! – рішуче заявила Віра. – І взагалі ми розлучаємося! І як тобі тільки совісті вистачило так зробити!  – Як розлучаємося? Що зробити? – здивувався Максим. – Що зробити? Ось що! – Віра дістала свій телефон, поклала його на стіл перед чоловіком. Максим глянув на екран телефону Віри і остовпів від побаченого

RedaktorКоментарі Вимкнено до Максим повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! – весело сказав чоловік, зайшовши на кухню. – Коли будемо вечеряти?  – Привіт, – сухо кинула дружина. – Я зараз буду вечеряти, а ти уявлення не маю коли! – В сенсі? – не зрозумів Максим. – В тому сенсі, що тепер ти вечерю готуєш собі сам! – рішуче заявила Віра. – І взагалі ми розлучаємося! І як тобі тільки совісті вистачило так зробити!  – Як розлучаємося? Що зробити? – здивувався Максим. – Що зробити? Ось що! – Віра дістала свій телефон, поклала його на стіл перед чоловіком. Максим глянув на екран телефону Віри і остовпів від побаченого

– І як тобі тільки совісті вистачило так зробити! – обурено тицьнула телефон в обличчя Максиму його дружина Віра. – І головне, всі знали та мовчали. Близькі люди називаються… – Ну чого ти сваришся? – миролюбно сказав їй Максим. – Майже всі гуляють, натура у чоловіків така. І я не виняток, це як з’їсти тістечко […]
Uncategorized

Дмитро купив подарунки, прийшов на потрібну адресу і подзвонив у двері. Йому одразу ж відкрив руденький хлопчик. У його погляді було очікування дива. В руках Дмитро тримав велику яскраву коробку. Він купив у подарунок телефон і ще й машинку з пультом управління. – Привіт, Максиме! – сказав Дмитро. – Я один із помічників Миколая. Ось, приніс тобі подарунок, тримай! Дмитро Петрович простягнув хлопчику велику коробку. Максим обійняв подарунок. Він був дуже щасливий. Нарешті з кімнати вийшла мама хлопчика. – Мамо, дивися, що мені передав Миколай! – гукнув Максим. Дмитро глянув на жінку і аж зітхнув від побаченого

RedaktorКоментарі Вимкнено до Дмитро купив подарунки, прийшов на потрібну адресу і подзвонив у двері. Йому одразу ж відкрив руденький хлопчик. У його погляді було очікування дива. В руках Дмитро тримав велику яскраву коробку. Він купив у подарунок телефон і ще й машинку з пультом управління. – Привіт, Максиме! – сказав Дмитро. – Я один із помічників Миколая. Ось, приніс тобі подарунок, тримай! Дмитро Петрович простягнув хлопчику велику коробку. Максим обійняв подарунок. Він був дуже щасливий. Нарешті з кімнати вийшла мама хлопчика. – Мамо, дивися, що мені передав Миколай! – гукнув Максим. Дмитро глянув на жінку і аж зітхнув від побаченого

– Вигадали теж мені, ми ж не круті бізнесмени, а туди ж лізуть! – бурчав Дмитро Петрович, побачивши на роботі наприкінці коридору прикрашену ялинку з сяючими вогниками. На ялинці крім кульок та іграшок висіли кілька круглих картонних листівок із фотографіями дітей та їхніми бажаннями. Нікого не змушували в цьому обов’язково брати участь, але фірма у […]
Uncategorized

Микола вибирав дружині подарунок в ювелірному магазині. Раптом поряд з його вухом пролунав тріумфуючий жіночий вигук: – Ну що, Микольцю, попався?! Ось, нарешті, я тебе й знайшла. Значить, он ти який став! Микола застиг. Він відвів погляд від золотих виробів, і зиркнув в той бік, звідки лунав голос. Поруч із ним стояла незнайома жінка бальзаківського віку, і уважно дивилася на нього. – Здрастуйте, – ледь чутно сказав Микола. – Вибачте, але… Звідки ви знаєте моє ім’я? – Я звідки знаю? – незнайомка широко посміхнулася. – А ти придивись уважніше, Микольцю. Невже й справді не впізнаєш? – Ні… – він похитав головою. Микола не розумів, що відбувається

RedaktorКоментарі Вимкнено до Микола вибирав дружині подарунок в ювелірному магазині. Раптом поряд з його вухом пролунав тріумфуючий жіночий вигук: – Ну що, Микольцю, попався?! Ось, нарешті, я тебе й знайшла. Значить, он ти який став! Микола застиг. Він відвів погляд від золотих виробів, і зиркнув в той бік, звідки лунав голос. Поруч із ним стояла незнайома жінка бальзаківського віку, і уважно дивилася на нього. – Здрастуйте, – ледь чутно сказав Микола. – Вибачте, але… Звідки ви знаєте моє ім’я? – Я звідки знаю? – незнайомка широко посміхнулася. – А ти придивись уважніше, Микольцю. Невже й справді не впізнаєш? – Ні… – він похитав головою. Микола не розумів, що відбувається

Микола вибирав дружині подарунок в ювелірному магазині, як раптом поряд з його вухом пролунав тріумфуючий жіночий вигук: – Ну що, Микольцю, попався?! Ось, нарешті, я тебе й знайшла. Значить, он ти який став! Микола застиг, відвів свій погляд від золотих виробів, які щойно розглядав на вітрині, і зиркнув в той бік, звідки лунав голос. Поруч […]
Uncategorized

Євген сидів за компʼютером і уважно друкував оголошення. «Шукаю жінку з села, як мінімум на десять років старшу. Хоча б із трьома дітьми і бажано від різних чоловіків! Погані звички – обов’язкові. З безглуздим характером, з матеріальними проблемами, а ще краще з боргами. Стрункі, розумні, освічені – повз! Про себе – забезпечений, освічений, сорок два роки, без дітей та матеріальних проблем, житло є!» Євген ще раз перечитав своє оголошення. – Так, те, що треба! – подумав він. – Я приведу в дім наречену, як і просила моя матуся! А далі сталося несподіване

RedaktorКоментарі Вимкнено до Євген сидів за компʼютером і уважно друкував оголошення. «Шукаю жінку з села, як мінімум на десять років старшу. Хоча б із трьома дітьми і бажано від різних чоловіків! Погані звички – обов’язкові. З безглуздим характером, з матеріальними проблемами, а ще краще з боргами. Стрункі, розумні, освічені – повз! Про себе – забезпечений, освічений, сорок два роки, без дітей та матеріальних проблем, житло є!» Євген ще раз перечитав своє оголошення. – Так, те, що треба! – подумав він. – Я приведу в дім наречену, як і просила моя матуся! А далі сталося несподіване

Євген сидів за компʼютером і уважно друкував оголошення. «Шукаю жінку з села, як мінімум на десять років старшу, хоча б із трьома дітьми, бажано від різних чоловіків. Погані звички обов’язкові. Повну, з безглуздим характером, з матеріальними проблемами, а ще краще з боргами, котами та іншим. Стрункі, розумні, освічені, просто приємні та тихі – повз! Про […]
Uncategorized

Анатолій повертався додому з роботи. – Алло, Наталко, нам у магазині щось треба чи ні? – запитав він, набравши номер дружини. – Нам нічого вже не треба. Іди додому…, – якось дивно відповіла Наталя. Анатолій закінчив виклик і пішов в сторону свого будинку. Через хвилин десять, чоловік зайшов у квартиру і застиг… В порозі на нього чекали дві сумки, а в коридорі стояла розгнівана Наталка. – Як це розуміти? – здивувався Толік. – Геть! Вимітайся геть з цієї квартири! – вигукнула дружина. – Наталю, що сталося? – Анатолій здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

RedaktorКоментарі Вимкнено до Анатолій повертався додому з роботи. – Алло, Наталко, нам у магазині щось треба чи ні? – запитав він, набравши номер дружини. – Нам нічого вже не треба. Іди додому…, – якось дивно відповіла Наталя. Анатолій закінчив виклик і пішов в сторону свого будинку. Через хвилин десять, чоловік зайшов у квартиру і застиг… В порозі на нього чекали дві сумки, а в коридорі стояла розгнівана Наталка. – Як це розуміти? – здивувався Толік. – Геть! Вимітайся геть з цієї квартири! – вигукнула дружина. – Наталю, що сталося? – Анатолій здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

І як би вона не намагалася стримувати себе, з її очей знову покотилися сльози. Наталя всерйоз думала про те, що сьогодні найгірший день у її житті. І нічого змінити вже не можна було. А ще вранці вона почувала себе щасливою жінкою. Так, почуття з чоловіком Толіком були вже не такими палкими. Але хто ж грає […]
Uncategorized

Ніна Іванівна смажила на кухні картоплю, коли пролунав телефонний дзвінок. – Так, синку, слухаю! – сказала жінка, піднявши слухавку. – Мамо, привіт, – сказав Віктор і засопів, як у дитинстві, коли йому щось було дуже треба. – Слухай… Тут така річ… У мене проблеми!  – Що сталося? – захвилювалася мама. – Проблеми з дружиною! – рішуче заявив Віктор. – Галина зовсім дивна стала! – І що цього разу? – пробурмотіла Ніна Іванівна. – Не знаю навіть, як тобі про таке розповісти, – почав було Віктор, на хвилину зупинився, щоб зібратися з духом і все виклав матері. Ніна Іванівна вислухала сина і застигла від почутого

RedaktorКоментарі Вимкнено до Ніна Іванівна смажила на кухні картоплю, коли пролунав телефонний дзвінок. – Так, синку, слухаю! – сказала жінка, піднявши слухавку. – Мамо, привіт, – сказав Віктор і засопів, як у дитинстві, коли йому щось було дуже треба. – Слухай… Тут така річ… У мене проблеми!  – Що сталося? – захвилювалася мама. – Проблеми з дружиною! – рішуче заявив Віктор. – Галина зовсім дивна стала! – І що цього разу? – пробурмотіла Ніна Іванівна. – Не знаю навіть, як тобі про таке розповісти, – почав було Віктор, на хвилину зупинився, щоб зібратися з духом і все виклав матері. Ніна Іванівна вислухала сина і застигла від почутого

– Галино, я не розумію твого незадоволення.. – Чоловік Галини, Віктор, відклав тарілку з супом і подивився на дружину. – Наші друзі щороку, ось вже п’ять років приїжджають до нас на дачу. У чому проблема цього разу? Я просто хотів заздалегідь повідомити тебе, щоб ти написала заяву на відпустку в липні в ті ж дати, […]
Uncategorized

Аліна вирішила знайти свою доньку. Колись давно вона залишила її в пологовому будинку… Аліна дізналася адресу дівчини. Жінка знайшла потрібний будинок і довго стояла біля воріт, не наважуючись зайти… Раптом Аліна побачила, що з будинку вийшла… Її мати! Вона очам своїм не повірила… – Мамо! – ахнула Аліна і відкрила хвіртку. – Доню? Невже це ти? – сплеснула руками та й заплакала. – Мамо, я нічого не розумію, чому ти живеш тут? Мені дали цю адресу… – сказала Аліна. В цей час відкрилися двері і на ґанку з’явилася дівчина. – Бабусю, ти з ким тут? – запитала вона. Аліна не розуміла, що це робиться

RedaktorКоментарі Вимкнено до Аліна вирішила знайти свою доньку. Колись давно вона залишила її в пологовому будинку… Аліна дізналася адресу дівчини. Жінка знайшла потрібний будинок і довго стояла біля воріт, не наважуючись зайти… Раптом Аліна побачила, що з будинку вийшла… Її мати! Вона очам своїм не повірила… – Мамо! – ахнула Аліна і відкрила хвіртку. – Доню? Невже це ти? – сплеснула руками та й заплакала. – Мамо, я нічого не розумію, чому ти живеш тут? Мені дали цю адресу… – сказала Аліна. В цей час відкрилися двері і на ґанку з’явилася дівчина. – Бабусю, ти з ким тут? – запитала вона. Аліна не розуміла, що це робиться

Дитинство Аліни було таким, що повернутися в нього їй нізащо в житті б не захотілося. Батька свого серйозним вона майже й не бачила. А ще він був дуже сварливим. Міг навмисне вилити суп на підлогу, або щось солодке, щоб за ним прибирали. Вночі міг співати пісні, щоб ніхто не спав, не шкода було навіть своєї […]
Uncategorized

Максим з дружиною вечеряли на кухні. – Коханий, ти пам’ятаєш, що в моєї мами ювілей цієї суботи? – сказала Олена. – Пам’ятаю. Як тут забути, якщо ти тиждень про це говориш? – зітхнув Максим. – Я просто нагадую, – м’яко посміхнулася Олена. – Олено, я не піду на ювілей, тому можеш не вмовляти! – рішуче заявив Максим. – Як не підеш? – здивувалася дружина. – Ти справді не розумієш? Та після того, що зробили твої батьки, я знати їх не хочу! – раптом вигукнув чоловік. – Максиме, ти про що? Що вони зробили? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

RedaktorКоментарі Вимкнено до Максим з дружиною вечеряли на кухні. – Коханий, ти пам’ятаєш, що в моєї мами ювілей цієї суботи? – сказала Олена. – Пам’ятаю. Як тут забути, якщо ти тиждень про це говориш? – зітхнув Максим. – Я просто нагадую, – м’яко посміхнулася Олена. – Олено, я не піду на ювілей, тому можеш не вмовляти! – рішуче заявив Максим. – Як не підеш? – здивувалася дружина. – Ти справді не розумієш? Та після того, що зробили твої батьки, я знати їх не хочу! – раптом вигукнув чоловік. – Максиме, ти про що? Що вони зробили? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Коханий, ти ж пам’ятаєш, що в мами ювілей цієї суботи? Максим тяжко зітхнув. Навіть апетит зник. Він відсунув тарілку з супом і втомлено глянув на свою дружину. – Пам’ятаю, звісно. Як тут забути, якщо ти вже тиждень про це кажеш? Олена обурено глянула на свого чоловіка. – Це моя мама! Нічого такого немає в […]
Uncategorized

Не стало діда Івана… Серце. Його дружина Зіна після поминок і сама злягла. Два тижні пролежала вона обличчям до стіни, не розуміючи, як жити далі. – Ну, чого ти, бабусю, – обіймав стареньку внук Сашко. – Вставай. Я ж в тебе ще залишився, а ти в мене! Треба жити далі. Ця фраза тільки й підняла Зіну з ліжка. Вона вмилася холодною водою, зітхнула, зав’язала фартух і стала до плити, щоб приготувати щось поїсти… Ішов час. Була зима. Сашко розгрібав сніг на вулиці, як раптом помітив дещо дивне. Він придивився до вікон сусідів і застиг від побаченого

RedaktorКоментарі Вимкнено до Не стало діда Івана… Серце. Його дружина Зіна після поминок і сама злягла. Два тижні пролежала вона обличчям до стіни, не розуміючи, як жити далі. – Ну, чого ти, бабусю, – обіймав стареньку внук Сашко. – Вставай. Я ж в тебе ще залишився, а ти в мене! Треба жити далі. Ця фраза тільки й підняла Зіну з ліжка. Вона вмилася холодною водою, зітхнула, зав’язала фартух і стала до плити, щоб приготувати щось поїсти… Ішов час. Була зима. Сашко розгрібав сніг на вулиці, як раптом помітив дещо дивне. Він придивився до вікон сусідів і застиг від побаченого

Сашка знала вся вулиця невеликого містечка. Він був першим онуком Зіни та Івана, які жили на початку вулиці, біля місцевого базару. Мати хлопчика принесла батькам Сашка, як то кажуть «у подолі». При виписці батько новонародженого не був присутнім, породілля дала синові «по–батькові» свого тата, а в свідоцтві про народження хлопчика у графі «батько» стояв прочерк. […]