Uncategorized
Uncategorized

Ірина часто приходила допомагати Ніні Іванівні. Вона міряла тиск, готувала їсти, розповідала новини. А ще жінка приносила свіжі кросворди для Ніни Іванівни. Їх вони разом з нею й розгадували. – Найбільша за площею область України, – якось почув син старенької Іван, заходячи на кухню. – Одеська, звісно! – відповів чоловік, і жінки аж стрепенулися від несподіванки. – Ой, я що, двері не зачинила? – ахнула Ірина, відкладаючи кросворд. – Нічого серед білого дня не трапиться, – сказав Іван, обіймаючи матір. – Які новини у тебе, синку? – спитала старенька. Іван раптом якось похмуро і загадково подивився на неї й Ірину. – Щось сталося, синку?! – мати не розуміла, що відбувається

RedaktorКоментарі Вимкнено до Ірина часто приходила допомагати Ніні Іванівні. Вона міряла тиск, готувала їсти, розповідала новини. А ще жінка приносила свіжі кросворди для Ніни Іванівни. Їх вони разом з нею й розгадували. – Найбільша за площею область України, – якось почув син старенької Іван, заходячи на кухню. – Одеська, звісно! – відповів чоловік, і жінки аж стрепенулися від несподіванки. – Ой, я що, двері не зачинила? – ахнула Ірина, відкладаючи кросворд. – Нічого серед білого дня не трапиться, – сказав Іван, обіймаючи матір. – Які новини у тебе, синку? – спитала старенька. Іван раптом якось похмуро і загадково подивився на неї й Ірину. – Щось сталося, синку?! – мати не розуміла, що відбувається

Іван поспішав до матері. Він ніс пакет продуктів і пляшки з мінеральною водою. Раніше мама звично чекала на нього біля кухонного вікна, і махала рукою, як побачить. Але останнім часом просто сиділа на дивані і прислухалася. У Ніни Іванівни погіршився зір за півтора роки… – Мабуть, ти через мене переживала, – картав себе у погіршенні […]
Uncategorized

Оксана з Толіком вирішили розлучитися. Оксана збирала свої речі у валізу, як раптом застигла. – Слухай, ми з тобою зовсім забули… – сказала вона. – Що ми будемо робити з нашою Ларисою?! – А тут і думати нема чого, – знизав плечима Толік. – Вона залишиться зі мною. – Що?! З тобою?! – обурено вигукнула Оксана. – Як це з тобою? Чого це ти так вирішив? – А того, що вона живе тут, і так само житиме далі. – Ні! – ахнула Оксана. – Ця маленька дівчинка моя! Тому що вона з’явилася в цьому домі тільки завдяки мені! – Що?! – обурився Толік. – Чому це, тільки завдяки тобі? Чоловік аж побілів від почутого

RedaktorКоментарі Вимкнено до Оксана з Толіком вирішили розлучитися. Оксана збирала свої речі у валізу, як раптом застигла. – Слухай, ми з тобою зовсім забули… – сказала вона. – Що ми будемо робити з нашою Ларисою?! – А тут і думати нема чого, – знизав плечима Толік. – Вона залишиться зі мною. – Що?! З тобою?! – обурено вигукнула Оксана. – Як це з тобою? Чого це ти так вирішив? – А того, що вона живе тут, і так само житиме далі. – Ні! – ахнула Оксана. – Ця маленька дівчинка моя! Тому що вона з’явилася в цьому домі тільки завдяки мені! – Що?! – обурився Толік. – Чому це, тільки завдяки тобі? Чоловік аж побілів від почутого

Про розлучення молоді домовилося швидко – за одну годину. І ця складна розмова у Толіка з Оксаною пройшла, як не дивно, без сварок і докорів. Тому що прожили вони разом тільки два роки, і нічого поганого один одному ще не встигли наробити. Ну, розлюбили, ну перестали один одного влаштовувати, навіщо з цього влаштовувати сварки? Вони […]
Uncategorized

– Ти подивися, подивися, – шепотіла Марії її сусідка Леся. – Як твій Степан одягнувся! Раніше в куртці старій ходив, а тепер – костюм і сорочка напрасована… – Так це ж я його одягла! – ахнула Марія. – Я стараюся, щоб мій чоловік виглядав гарно! – Правда? – примружилася сусідка. – А може, це він для молоденької фельдшерки чепуриться? Марія не витримала. Увечері, коли Степан повернувся з роботи, вона зустріла його незвично холодно. – Що ж ти, Степане, мене ганьбиш? – тихо спитала вона, дивлячись у підлогу. – Це як так? – здивувався чоловік, застигнувши на порозі. – До молодої лікарки бігаєш… Люди вже пліткують, – сказала Марія. Степан раптом побілів від почутого

RedaktorКоментарі Вимкнено до – Ти подивися, подивися, – шепотіла Марії її сусідка Леся. – Як твій Степан одягнувся! Раніше в куртці старій ходив, а тепер – костюм і сорочка напрасована… – Так це ж я його одягла! – ахнула Марія. – Я стараюся, щоб мій чоловік виглядав гарно! – Правда? – примружилася сусідка. – А може, це він для молоденької фельдшерки чепуриться? Марія не витримала. Увечері, коли Степан повернувся з роботи, вона зустріла його незвично холодно. – Що ж ти, Степане, мене ганьбиш? – тихо спитала вона, дивлячись у підлогу. – Це як так? – здивувався чоловік, застигнувши на порозі. – До молодої лікарки бігаєш… Люди вже пліткують, – сказала Марія. Степан раптом побілів від почутого

– Марійко, ти що, зовсім нічого не бачиш?! – сплеснула руками Леся, спираючись на огорожу. – Глянь, як твій Степан навколо нової лікарки вʼється! Третій день поспіль у медпункт ходить… – Ой, та відчепись ти, Лесю! – відмахнулася Марія, розвішуючи бездоганно білі сорочки чоловіка на мотузці. – Що ти мені тут байки розказуєш? День видався […]
Uncategorized

Рита вийшла з автобуса і поспішила на роботу. Вона вже запізнювалася. Раптом на її шляху зʼявилася якась незнайома молода жінка… – Здрастуйте, – сказала вона Риті. Рита зупинилася і трохи роздратовано глянула на незнайомку. – Здрастуйте, – відповіла жінка. – Вибачте, а це ви дружина Миколи? – раптом запитала незнайомка. Питання було настільки несподіваним, що Рита аж розгубилася. – Ну, я… – пробурмотіла вона. – Так, мого чоловіка звуть Микола. – А мене звуть Світлана, – з викликом сказала незнайомка. – І ми з Миколою любимо один одного! Рита аж побіліла від почутого

RedaktorКоментарі Вимкнено до Рита вийшла з автобуса і поспішила на роботу. Вона вже запізнювалася. Раптом на її шляху зʼявилася якась незнайома молода жінка… – Здрастуйте, – сказала вона Риті. Рита зупинилася і трохи роздратовано глянула на незнайомку. – Здрастуйте, – відповіла жінка. – Вибачте, а це ви дружина Миколи? – раптом запитала незнайомка. Питання було настільки несподіваним, що Рита аж розгубилася. – Ну, я… – пробурмотіла вона. – Так, мого чоловіка звуть Микола. – А мене звуть Світлана, – з викликом сказала незнайомка. – І ми з Миколою любимо один одного! Рита аж побіліла від почутого

Рита поспішала на роботу. Сьогодні ще до замовника їхати, а перед цим треба встигнути завершити проєкт. Часу було мало, так ще й, до того ж, сьогодні її автобус не приїхав. Люди на зупинці були обурені, але вдіяти нічого не могли. Хтось сів на інший і поїхав із пересадками, хтось залишився чекати наступного… Ось і Рита […]
Uncategorized

У Ганни не стало нареченого Павла. Дівчина дуже сумувала, не ходила на роботу… Так продовжувалося якийсь час, аж поки її подруга Оксана не вмовила Ганну поїхати на відпочинок. Ганна неохоче, але таки погодилася… У тому місті, де вони відпочивали, Ганні стало легше. Вона навіть познайомилася з якимось чоловіком. – Я вас запрошую в ресторан, – сказав Руслан. Оксана не могла відпустити Ганну одну. Тож вони пішли в ресторан утрьох. Ганна з подругою гарно проводили час. Аж раптом Оксана побіліла і швидко сказала: – Давайте підемо звідси! Ганна здивувалася такій її поведінці. Вона обернулася і… Келих вислизнув з її руки від побаченого

RedaktorКоментарі Вимкнено до У Ганни не стало нареченого Павла. Дівчина дуже сумувала, не ходила на роботу… Так продовжувалося якийсь час, аж поки її подруга Оксана не вмовила Ганну поїхати на відпочинок. Ганна неохоче, але таки погодилася… У тому місті, де вони відпочивали, Ганні стало легше. Вона навіть познайомилася з якимось чоловіком. – Я вас запрошую в ресторан, – сказав Руслан. Оксана не могла відпустити Ганну одну. Тож вони пішли в ресторан утрьох. Ганна з подругою гарно проводили час. Аж раптом Оксана побіліла і швидко сказала: – Давайте підемо звідси! Ганна здивувалася такій її поведінці. Вона обернулася і… Келих вислизнув з її руки від побаченого

– Слухай, Ганно, тут така справа, – нервово почав чоловік, старанно відводячи очі вбік. – У мене не дуже хороші новини. Ти тільки не хвилюйся, гаразд? Ну… Коротше, Павлик їхав на машині і… Опинився на узбіччі. Ганна, яка не очікувала від цієї розмови нічого серйозного, аж побіліла й зробила пару кроків назад, намацуючи спинку стільця. […]
Uncategorized

Наталя привела сина Іванка до баби Ганни. Бабусю вона знайшла по оголошенню. Баба Ганна мала побути з Іваном до вечора. – Ось вам мій номер телефону, – сказала Наталя. – Іванку, сьогодні ти побудеш з цією бабусею, – сказала вона сину. Якщо що – дзвони. Наталя швидко поцілувала сина і поспішила на роботу… Цілий день вона працювала як у тумані, і постійно чекала дзвінка сина. Але Іванко чомусь вперто не хотів їй дзвонити… Після роботи Наталя прийшла по Іванка. Вона думала, що він, уже зібраний, чекатиме біля дверей. Але все було не так… У дверях стояла тільки баба Ганна! Наталя застигла від здивування

RedaktorКоментарі Вимкнено до Наталя привела сина Іванка до баби Ганни. Бабусю вона знайшла по оголошенню. Баба Ганна мала побути з Іваном до вечора. – Ось вам мій номер телефону, – сказала Наталя. – Іванку, сьогодні ти побудеш з цією бабусею, – сказала вона сину. Якщо що – дзвони. Наталя швидко поцілувала сина і поспішила на роботу… Цілий день вона працювала як у тумані, і постійно чекала дзвінка сина. Але Іванко чомусь вперто не хотів їй дзвонити… Після роботи Наталя прийшла по Іванка. Вона думала, що він, уже зібраний, чекатиме біля дверей. Але все було не так… У дверях стояла тільки баба Ганна! Наталя застигла від здивування

Баба Ганна сиділа на стільці у себе вдома. Молода мама Наталя, стояла перед нею, тримаючи за руку свого п’ятирічного сина, і строго запитувала в бабусі: – А у вас докусменти на такі роботи є? – Які документи? – не зрозуміла літня жінка. – Документи на роботу няньки. – Так я ж ніяка не нянька! – […]
Uncategorized

– Андрійку, як же ж добре, що ми змогли взяти відпустку разом! – радісно сказала Тетяна чоловікові. – Ох, стільки планів на цей тиждень! Виберемо, нарешті, нову шафу в магазині, будемо багато гуляти. Виспимося, а на вихідних поїдемо кудись за місто! Микола посміхнувся, але посмішка вийшла якоюсь винуватою… – Щось не так? – насупилася Тетяна. Вони так давно планували цю відпустку, а Микола був, начебто, чимось незадоволений! – Та все так… Просто сталося дещо непередбачуване, – раптом почав чоловік. Тетяна застигла , очікуючи почути найгірше

RedaktorКоментарі Вимкнено до – Андрійку, як же ж добре, що ми змогли взяти відпустку разом! – радісно сказала Тетяна чоловікові. – Ох, стільки планів на цей тиждень! Виберемо, нарешті, нову шафу в магазині, будемо багато гуляти. Виспимося, а на вихідних поїдемо кудись за місто! Микола посміхнувся, але посмішка вийшла якоюсь винуватою… – Щось не так? – насупилася Тетяна. Вони так давно планували цю відпустку, а Микола був, начебто, чимось незадоволений! – Та все так… Просто сталося дещо непередбачуване, – раптом почав чоловік. Тетяна застигла , очікуючи почути найгірше

– Як же ж добре, що ми змогли взяти відпустку разом! – радісно сказала Тетяна. – Стільки планів на цей тиждень! Виберемо шафу, нарешті, будемо багато гуляти! Відіспемося, а потім будемо йти разом снідати! А на вихідних можемо поїхати кудись за місто! Микола посміхнувся, але посмішка вийшла якоюсь винуватою. – Щось не так? – насупилась […]
Uncategorized

Леся з чоловіком вирішили збудувати будинок. Ділянка вже була – на місці старої хати діда. Так і вирішили. Будинок збудували. Леся почала розбирати мотлох у старій хаті. Дійшло діло до горища. Чого там тільки не було! Залізні ліжка, старі простирадла й фіранки, банки, величезні двадцятилітрові пляшки. У найдальшому кутку Леся знайшла ​​велику іржаву скриню. – Що ж там може бути? – здивовано подумала вона. Леся відкрила скриню. Всередині лежав тільки зошит і маленький залишок олівця. Це був щоденник її покійної матері. Леся читала й не помічала часу. Вона відкрила передостанню сторінку і не повірила своїм очам! Вона прочитала ім’я свого батька

RedaktorКоментарі Вимкнено до Леся з чоловіком вирішили збудувати будинок. Ділянка вже була – на місці старої хати діда. Так і вирішили. Будинок збудували. Леся почала розбирати мотлох у старій хаті. Дійшло діло до горища. Чого там тільки не було! Залізні ліжка, старі простирадла й фіранки, банки, величезні двадцятилітрові пляшки. У найдальшому кутку Леся знайшла ​​велику іржаву скриню. – Що ж там може бути? – здивовано подумала вона. Леся відкрила скриню. Всередині лежав тільки зошит і маленький залишок олівця. Це був щоденник її покійної матері. Леся читала й не помічала часу. Вона відкрила передостанню сторінку і не повірила своїм очам! Вона прочитала ім’я свого батька

Баба Ганна не любила свою внучку Олександру. А за що її любити? Жінка втратила доньку, коли народилася внучка… Звісно дочка Ганни, Тамара теж була не дуже улюбленою. Баба Ганна постійно сварилася до неї, казала робити всі домашні справи, тому що старші брати весь час десь гуляли. А на всіх треба було приготувати вечерю, прибрати, хазяйство […]
Uncategorized

Олена була на кухні, коли з кімнати почувся голос її чоловіка Андрія. – Олено! – пролунав його притишений голос. – Господи! – прошепотіла жінка і пішла в кімнату. – Знову… – Оленко! – трохи голосніше, але так само сумно покликав голос. – Що в тебе знову сталося? – запитала Олена, заходячи у кімнату до чоловіка. Той лежав на дивані. – Оленко, це кінець, – ледве рухаючи губами, сказав Андрій. – Це все Грицько винен! – Що сталося? – запитала жінка. – Що Грицько? Що вже не так? Вона дивилася на чоловіка, розуміючи, що зараз почнеться

RedaktorКоментарі Вимкнено до Олена була на кухні, коли з кімнати почувся голос її чоловіка Андрія. – Олено! – пролунав його притишений голос. – Господи! – прошепотіла жінка і пішла в кімнату. – Знову… – Оленко! – трохи голосніше, але так само сумно покликав голос. – Що в тебе знову сталося? – запитала Олена, заходячи у кімнату до чоловіка. Той лежав на дивані. – Оленко, це кінець, – ледве рухаючи губами, сказав Андрій. – Це все Грицько винен! – Що сталося? – запитала жінка. – Що Грицько? Що вже не так? Вона дивилася на чоловіка, розуміючи, що зараз почнеться

Олена була на кухні, коли з кімнати почувся голос її чоловіка Андрія. – Олено! – пролунав його притишений голос. – Господи! – прошепотіла жінка і пішла в кімнату. – Знову почалося… – Оленко! – трохи голосніше, але так само сумно покликав голос. – Що в тебе знову сталося? – запитала Олена, заходячи у кімнату до […]
Uncategorized

Жанна любила гуляти з маленькою Софійкою. Якось жінка сиділа в парку на лавці, коли до неї підсів якийсь незнайомий чоловік… Жанна щойно заколисала Софійку і ні з ким не збиралася розмовляти. Але чоловік їй здався якимось… Знайомим! – Красива дівчинка у вас, вся в маму! – раптом посміхнувся чоловік. Від його посмішки серце Жанни чомусь стрепенулося. Ніколи ще незнайомі чоловіки не справляли на неї таке яскраве перше враження. – Я – мама?! – ахнула Жанна і дзвінко засміялася. – Та ви мені лестите! Я не мама і навіть не бабуся. – А хто ж ви тоді? – чоловік застиг від здивування, нічого не розуміючи

RedaktorКоментарі Вимкнено до Жанна любила гуляти з маленькою Софійкою. Якось жінка сиділа в парку на лавці, коли до неї підсів якийсь незнайомий чоловік… Жанна щойно заколисала Софійку і ні з ким не збиралася розмовляти. Але чоловік їй здався якимось… Знайомим! – Красива дівчинка у вас, вся в маму! – раптом посміхнувся чоловік. Від його посмішки серце Жанни чомусь стрепенулося. Ніколи ще незнайомі чоловіки не справляли на неї таке яскраве перше враження. – Я – мама?! – ахнула Жанна і дзвінко засміялася. – Та ви мені лестите! Я не мама і навіть не бабуся. – А хто ж ви тоді? – чоловік застиг від здивування, нічого не розуміючи

Жанна Геннадіївна ніби не помічала, що її життя пролітає. У вісімнадцять вона народила доньку, заміж так і не вийшла, батьки їй допомагали спочатку. А хлопець її поїхав вчитися, навіть не попрощавшись. Його мати сухо сказала, що про дівчат ще рано думати. Жанна поплакала. Володю вона дуже любила і їй здавалося, що він теж. Але потім […]