Ми з чоловіком уже на пенсії. Маємо двох дорослих доньок – Віку і Юлю. Вони обоє заміжні та мають власних дітей. Юля з чоловіком мешкають разом з нами, а Віка на орендованій квартирі, за яку ми допомагаємо платити. Чоловік моєї молодшої доньки Юлі хороший, працьовитий хлопець. Він займається ремонтом побутової техніки й справжній професіонал своєї справи. […]
Ми з чоловіком давно мріємо про батьківство. Коли я дізналась, що при надії, то неймовірно зраділа. Це була справді довгождана подія. Усі мої подруги вже встигли пізнати радість материнства, а я відчувала себе білою вороною. А ще ці постійні питання, коли ми наважимося. А ми давно наважились, тільки от не зразу вийшло. Навіть думали, що можливо це […]
З Валерієм ми товаришували ще у школі. Він добрий та цікавий парубок. Але одна його риса все ж мене бентежила — це постійна хвалькуватість. Та про свої задуми він говорив настільки впевнено й переконливо, що здавалося, ніби він вже втілив їх у реальність. Найчастіше він розповідав, що після закінчення школи буде великим бізнесменом. У якій галузі ще […]
Мені виповнилось 44, коли не стало моєї дружини. Так склалося, що я не дочекався роковин, щоб одружитись вдруге. Моя нова обраниця ця значно молодша за мене. Юля всього на кілька років старша за мого двадцятирічного сина. Наші стосунки — класичний службовий роман. Я її бос, а вона моя секретарка. Працюючи разом я зрозумів, що починаю закохуватись. Дівчина відповіла […]
Ми живемо у шлюбі вже 3 роки. Мешкаємо разом зі свекрухою. Вона відмовляє нас заводити дітей. Каже, що ми зайняті на роботі, а вона з ними няньчитись не збирається. Останнім часом, у нас з Андрієм виникають постійні сварки на пустому місці. Масла у вогонь виливає свекруха. До всього її є діло. Інколи здається, що вона готова й під […]
Розвиток сучасних технологій та широкий доступ до інформації сприяє тому, що підлітки дуже рано дізнаються про те, що ми могли дізнатись лише після одруження, або в більш зрілому віці. А зараз, школярі дозволяють собі спілкуватись на такі теми, які навіть мене — дорослу людину, примушують ніяковіти. Минулого тижня я випадково зазирнула у листування моєї доньки […]
Мій чоловік директор будівельної компанії. Він є очільником великої кількості працівників. Штат налічує більше ніж сотню співробітників. Він доклав чимало зусиль, щоб досягнути успіху. Часто працював понаднормову. Навіть у такий відповідальний день, як виписка з пологового, не зміг по мене приїхати, відправив свого молодшого брата. А все через зайнятість на роботі. Додому повернувся лише за північ. Я […]
Минулого місяця ми з чоловіком отримали повістку до суду. Не зразу зрозуміли, хто позивач. Лише згодом здогадались, що це біологічний батько Тараса. У нас власний успішний бізнес. Виховуємо двох діток і ніколи не переступали через закон. Справи ведемо згідно з визначеними правилами, вчасно платимо податки. А тут, несподівано, лист-щастя. З чоловіка вимагають сплату аліментів. Тараса виховували бабуся з дідусем. До того […]
Я тішилась, що у мене склалось хороші дружні стосунки з родиною чоловіка. Знаю, що часто з цим бувають проблеми. Після нашого одруження, його старший брат з дружиною та дітьми були частими гостями у нашому домі. Все було добре. Ми радо приймали гостей. З часом, у нас з’явилась власна дитина. Після народження донечки, часті візити родичів припинились. Воно й не дивно, малеча потребує багато уваги та піклування. Нам стало просто не до гостей. Але племінники чоловіка продовжували до нас приходити. Через їх активні ігри та дзвінкий сміх, Оленка часто прокидалася. У такі моменти, я відправляла дітей брата додому. Та не минуло багато часу, як вони знову були в нас. В мене охопили підозри, що Віка навмисне підмовляє своїх синів, щоб вони бігли гратися до нас. Один із хлопчиків вже ходив у перший клас, а інший був на рік молодший. Я просила віку не пускати дітей, бо Оленка ще зовсім мала спить два рази на день. Але всі мої зауваження були проігноровані. Каже, що не до чужих людей вони бігають додому, а до рідного дядька. Якось до мене завітала сама Віка. Але не просто так, а щоб позичити сукню. В мене здивувало її прохання, адже це моя улюблена сукня, а їй вона абсолютно не пасує. Але Віка дуже просила, тому вирішила все ж таки позичити. Минув тиждень, а від чоловікової сестри ні слуху ні духу. Мою річ вона не поспішала повертати. Мені набридло чекати, тому пішла до Віки додому, щоб забрати сукню самостійно. Але та тільки знизувала плечами, й сказала, що не розуміє про що взагалі мова. Я поскаржилась чоловіку, він пішов до брата. Той поговорив з дружиною і з’ясувалось, що Віка обміняла мою сукню на іншу, яка більше їй пасувала. Ще й звинуватила мене у дріб’язковості. Я їй більше не довіряю та не хочу мати з цією жінкою ніяких справ. Але чоловікові племінники й досі прибігають до нас у гості. Діти звикли разом гратись, а я вирішила не втягувати їх у справи дорослих.
Я ріс без батьків. Мене виховували бабуся з дідусем. Мама не пережила важких пологів, а батькові було байдуже до того, як складеться моє життя. Він пішов з сім’ї, ще до мого народження. Старенькі бабусі з дідусем намагались піклуватись про мене, як тільки могли. Нині я вже студент, навчаюсь в університеті в іншому місті. До бабусі телефоную щодня. Недавно не […]