Марія розповіла, що серед її покупців з’явилася молода мати-одиначка, яка нещодавно переїхала в будинок неподалік. Жінка видалася їй незвичною, адже купувала продукти не кілограмами, а всього по кілька штук – дві морквини, дві цибулини, пару буряків, трохи картоплі. Я одразу здогадалася, що вона переїхала сюди не від гарного життя. Оскільки того літа мій урожай був рясним, я вирішила взяти яблука і завітати до нової сусідки, щоб познайомитися.

У свої 60 років я живу на дачі, адже 10 років тому продала квартиру, щоб допомогти доньці виїхати за кордон. Вона обіцяла придбати трикімнатну квартиру, але обіцянка так і залишилася словами.

Мій будинок за містом має всі зручності, поруч багато сусідів мого віку, з якими я потоваришувала. Особливо близькою стала сусідка Марія. Вона вирощує овочі, ягоди та продає їх місцевим жителям, у тому числі молодій матері-одиначці Аллі, яка нещодавно переїхала. Марія звернула увагу, що Алла купує все в дуже малих кількостях. Я зрозуміла, що жінка живе скрутно, і вирішила з нею познайомитися, принісши яблука.

Алла була вдячна, запросила мене на чай. Я подарувала їй продукти, а вона почала допомагати мені по господарству. Згодом Алла розповіла свою історію: вона народила сина без підтримки батьків і коханого, а ця дача – тимчасовий прихисток від подруги. Я запропонувала їй переїхати до мене: я доглядатиму за дитиною, а вона працюватиме. Алла швидко знайшла роботу, через кілька років взяла квартиру в кредит і забрала мене з собою. Її син називає мене бабусею.

Дізнавшись, що я маю житло, донька знову попросила продати дачу, але я відмовила. Вона образилася й перестала спілкуватися. Алла ж запевняє, що я завжди матиму місце у її домі, адже вона не забула, як у складну мить я стала їй другою мамою.