— А чого це в борщі кілька?
А потім я побачила в борщі оце щось незрозуміле. І тоді вже вирішила, що це останній раз, коли я пішла до своїх сватів у гості.
Щоразу мене дивує кулінарство свахи, причому дуже сильно. Одного разу я у неї в голубцях замість рису виявила, ви не повірите, гречку. І таких випадків було багато-багато.
А це 2 січня вона запросила нас на борщик. Ну, думаю, після новорічного застілля легкий супчик — саме те. Та коли я зазирнула в тарілку, ледь втрималася, щоб не запитати вголос: “Що це за жах?”
У борщі плавало щось блискуче. Аж коли я придивилася, зрозуміла: це була дешева кілька. Ви уявляєте? Борщ із кільки!
— Смачного! — радісно сказала сваха, присівши за стіл. — Це наш із Василем новий рецепт. Спробуй, не пошкодуєш.
Я ковтнула слину, але ложку навіть не піднесла до рота. Замість цього обережно запитала:
— А чого це в борщі кілька?
Сваха, наче нічого не сталося, махнула рукою:
— Та нічого не було в холодильнику. А кілька завжди є! От я й подумала: риба ж корисна. Та й смачніше, ніж звичайний борщ. Василь з’їв три тарілки!
— Василь, мабуть, дуже зголоднів, — пробурмотіла я, обережно перемішуючи ложкою цей “шедевр”.
Мій чоловік, який сидів поруч, спробував мене підтримати:
— Ну, може, й правда смачно.
Він зачерпнув ложку, скуштував і на мить завмер. Його очі трохи округлилися, але він стримано кивнув:
— Дуже цікавий смак.
А я собі подумала: “Що ж вона ще додала в цей борщ?”
Щоб відволіктися від неприємної ситуації, я вирішила згадати про попередні випадки. От, наприклад, той злощасний день із голубцями. Сваха тоді радісно розповідала:
— Я подумала, а чого завжди рис? Нудно ж! А тут у шафці гречка була, та й простіше, ніж рис варити.
— Але ж це зовсім інший смак, — спробувала заперечити я.
— Ну й що? Василь їв і нахвалював.
Я поглянула на Василя, її чоловіка, який лише тихенько кивнув, аби не сперечатися.
Або ось ще один шедевр. Якось вона спекла пиріг із кабачків і яблук. Ви уявляєте? Кабачки з яблуками в одному пирозі! На моє запитання, чому вона вирішила змішати такі несумісні продукти, сваха відповіла:
— А що? Кабачки ж корисні, а яблука додають кисленького. І дешево!
Зате мій син, її зять, тепер щоразу забігає до мене “на щось нормальне”. Він не скаржиться, але я бачу, що йому подобається мій борщик, пиріжки, соляночка.
— Мамо, — одного разу сказав він, — твої голубці — це шедевр. Ніякої гречки.
Я тоді тільки посміхнулася і промовчала. А тепер думаю: як же вони з моєю невісткою живуть? Їй доводиться постійно слухати рецепти свахи й, напевно, робити вигляд, що це нормально.
Повертаючись до борщу з кільки, я таки наважилася поставити тарілку вбік і чемно сказала:
— Спасибі, але я, мабуть, не голодна.
Сваха здивовано знизала плечима:
— Та ладно, що ж ти така примхлива? Це ж натуральний продукт! Куди там твоїм магазинним ковбасам.
А я собі думаю: “Добре, що це був борщ, а не холодець. Бо хто знає, що б вона ще могла туди покласти”.
Того вечора я твердо вирішила: більше ніяких походів у гості до свахи. Хай краще вони до нас приходять, і тоді я точно знатиму, чим годувати гостей. А ви як до таких шедеврів ставитеся, як у моєї свахи? Їли би той борщ з кількою?
Фото – авторське.