Як можна по різному проживати життя, коли ти донечка у себе вдома і коли ти за невістку у батьків свого чоловіка. Таке життєве порівняння завжди спостерігаю я, кожен день в своєму житті.
Ми з Мар’яною подруги вже давно, майже з того часу, як я вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка. Мар’яна моя сусідка, а відтак і моя найкраща подруга.
Коли ти у невістках, ти маєш вміти і знати все, і саме головне вставати не пізніше своєї свекрухи. А от в Мар’яни життя казковіше, її мама піклується про неї, як тільки може.
Мама дає дочці довше поспати, а сама в той час йде тихенько на кухню, і готує сніданок для всієї Мар’яниної сім’ї, а вона в неї не маленька, це двійко дітей і чоловік.
На город навіть і не дозволяє йти, говорить ще наробишся, радіє, як та собі викупить обновочки, словом протилежна картина мого сімейного життя.
Чи хочу я вам пожалітися, ні швидше шукаю якоїсь розради. З одного боку я спритніша за Мар’яну адже життя навчило мене всього, я завжди знайду вихід із скрутного становища, мої руки не бояться ніякої роботи, точніше пробували все робити.
Якось захотілось мені незалежності, і я відкрила свій маленький магазинчик зі свіжою випічкою. А невдовзі і заробили собі на авто.
Я не тринькаю гроші на будь-що, і це привчило нас купляти речі за необхідності. Їздити на курорти це не про нас, це швидше про Мар’янину сім’ю.
Мої сини вже змалечку привчені до роботи, в нас гарний і доглянутий будинок, бруківка на подвір’ї , багато квітів за якими постійний догляд, ніби все є для ідеального життя, але я не щаслива, як то кажуть на всі сто.
Зате у Мар’яни старенький будиночок, травичка навколо нього, тай ще й досі шифер на даху. Зате вони щасливі, об’їздили ледь не пів світу, їхні діти бачили багато краси навколо.
Але це все не завада нашій дружбі, майже кожного вечора, коли моя сім’я нагодована і вже готується до сну, я з Мар’яною іду на вечірню прогулянку, ми завжди обговорюємо, як минув наш день, здебільшого я більше слухаю, адже Мар’янине життя куди цікавіше за моє.
Чи правильно я проживаю своє життя, я вже не в змозі й оцінити, але десь глибоко в душі розумію, що час біжить і його не повернути, якби не пропустити щось важливе. Порадьте, що робити, допоки ще не пізно?
Автор – Наталя У