Тиждень-два минув від зарплати, і Юля вже біжить до нас з чоловіком, щоб ми позичили гроші, бо не мають чим дітей кормити. Ми позичали, правда, то було “вічне віддавання”, але що зробиш, то наші онуки. А одного дня я потрапила до них в той час, як в Миколи зарплата в кишені опинилася. Та мені очі на лоба полізли. На плиті варилися креветки, на столі два сети суш, а діти їдять полуницю, і тільки задумайтесь – в січні!
Моя дочка сім років тому вийшла заміж. З Миколою мають однокімнатну квартиру. Виховують двох дітей.
Поки Юля не вийшла з декрету і не повернулася на роботу, ми з чоловіком завжди допомагали їм фінансово, бо розуміли, що з дітьми важко.
Але на даний час в них дві зарплати, а їм все рівно не хватає.
Зять наш працює, і наскільки я знаю, отримує хороші гроші. Але халепа в тому, що тих грошей їм навіть на пів місяця не хватає.
Спершу дочка нас просила позичити до зарплати. Ми з чоловіком “позичали”, але це закінчувалося тим, що “на вічне віддавання”.
В нас є ще син старший. Так він собі якось раду дає. В нього троє дітей, невістка наша не працює. Але нічого, якось крутяться, ще жодного разу Петро не просив у нас гроші.
А зять з Юлею не такі. І недавно я зрозуміла причину.
Як тільки в когось з’являється в кишені зарплата, вони скупляють все в магазині, що тільки хочуть.
Одного разу я на такий момент просто попала в гості.
Заходжу я на кухню, а на плиті креветки варяться. На столі дві корзинки сетів з сушами. Та ті сети більше тисячки коштують. Дітям в січні купили полуницю в супермаркеті – бо вони хотіли.
Та мало що я хочу, треба голову вмикати. Ну яка полуниця взимку? Вона ж, по-перше, ніяка, а коштує – всі гроші.
Я з тими сушами і креветками вже не витримала і сказала, що більше копійки їм не дам, і навіть не позичу.
Дочка сказала, що вони мають право жити, як хочуть і щоб ми з чоловіком їм не вказували.
Та я б також могла кожного дня “малинки” їсти, але треба думати і про завтрашній день, чи не так?
В них якщо гроші з’являються, вони їх спускаються за тиждень, максимум за два, а дальше біжать до нас зичити, бо дітей треба чимось годувати.
Я не розумію цю молодь.
Десь син в мене, як син, а з дочкою щось твориться не хороше.
Як їм пояснити, що жити треба економніше?
Автор – Наталя У.