Ну в сусідки і донька…
Живу я в селі, майже на головній вулиці, тому і всіх знаю добре.
З чоловіком Степаном маємо двох дітей дочку Лілію і сина Романа.
Так як ми християнська сім’я, то і дітей виховували в тому дусі. Заодно і до церкви ходимо щонеділі. Нам не були страшні жодні погодні умови, адже ми живемо близько до храму.
Ми завжди одягалися пристойно.
Але історія зараз не про це.
Все змінилося, коли наша донька поїхала навчатися в Польщу.
Тоді, звісно, ми її менше бачили.
Але і то частіше ніж в нашої сусідки батько бачить дитину.
Біля мене живе одна така Марта. Має тільки одну доньку Олю. А чоловік Петро ще до 24 лютого виїхав за кордон так і не вернувся. Тож вже майже два роки ні слуху ні духу.
До Марти почали різні чоловіки приходити: то розетку відремонтувати, то двір покосити, то ще щось. Вже почали ходити слухи, що моя сусідка шукає заміну своєму Петру. Думаю все може бути все-таки диму без вогню не буває.
А яке там виховання може бути у доньки. Бачить собі як мати себе веде то і собі так. Ходить Бог зна в чому. Відчуття, ніби вже і собі хоче когось знайти.
Хоча іноді я бачу, що Оля в компанії до пізньої ночі гуляє з різними хлопцями. Я б свою дитину так не випускала, а то мало, що може статися.
Звісно мене обурює те, що здоровий чоловік відсиджується десь там. Але ще більше мене обурило, як Оля вдягнулася нині до церкви.
Стою я нині в церкві і бачу доньку сусідки. Та така вона безсоромна, що краще б до церкви не приходила. А то от стоїть в короткій, обтислій сукні, ще й спина вся відкрита.
Ну просто сором. Моя донька ніколи б собі такого не дозволила. А якщо б і зробила так, то я б із сорому провалилася крізь землю. А Марта, мати Олі, стоїть ніби нічого і не відбувається. От що за люди?
Я вже думаю після служби може то піти до них до дому. Може спробувати пояснити, що не гоже так в храм Божий приходить?
А як ви думаєте чи нормальна така поведінка?
Автор – “АанГа”