– Ірино, щоб я тобі не подарувала, ти це комусь передаровуєш! Нікому б це не сподобалося, і тобі, я впевнена, також, – сказала я невістці, коли та зчинила “бурю”, коли дізналася, що дочці на ювілей я подарувала свої сережки, які мені дісталися ще від моєї мами.
– Ну ви, Надія Михайлівна і зрівняли. Де подушки, наволочки і рушники і де золоті прикраси, яким на даний час ціни немає.
Але чому я прикраси, які належать нашому роду, повинна віддавати чужій мені людині? Тоді б дочка образилася, а продавати таку цінну і старовинну річ я не збиралася, щоб гроші навпіл розділити.
Невістка ніяк не може змиритися, що я до дочки краще ставлюся ніж до неї. Але це не правда. Я працюю адміністратором в готелі, також я вже на пенсії за вислугою літ. Я ніколи не скупилася на подарунки ні дітям ні тепер і онукам.
Син коли одружився на Ірині, я і весілля зробила не дешеве, і до квартири доклалася. Свати ж в той час як допомога потрібна була, відвернули голову в другу сторону.
І грошима дітям допомагала і купляла всяке і різне.
Але Ірина є невдячна. Всі мої подарунки вона передаровувала, як не своїй мамі то сестрі, яка невдало вийшла заміж.
Мені теж неприємно було на все це дивитися.
Приїхали до сватів, а вона на моїй постілі подарованій невістці спить. Навіть посуд я коли дарувала, та його комусь передаровувала. А тут на тобі, образилася.
Річ в тім, що моя дочка вийшла заміж і довго вони з чоловіком не могли стати батьками. І перед самим 35 ювілеєм Василинка нас всіх ощасливила.
В мене були дуже гарні сережки, які дістались мені від від матері, ось я на тих радощах і подарувала їх дочці.
Про це дізналася невістка і образилася.
Але я б не хотіла, щоб така сімейна річ потрапила в чужі руки.
Вже місяць, як невістка через ці сережки спілкується зі мною через зуби.
– Ми з вашим сином вам двох онуків подарували, і нічого схожого не заслужили. То ми для вас ніхто, а доня велике “це-бе”, – сказала мені невістка.
Я не знаю як бути. Не хочу ні з ким сваритися, але і на уступки цій людині йти не хочу.
Автор – КАРАМЕЛЬКА
– Ірино, щоб я тобі не подарувала, ти це комусь передаровуєш! Нікому б це не сподобалося, і тобі, я впевнена, також, – сказала я невістці, коли та зчинила “бурю”, коли дізналася, що дочці на ювілей я подарувала свої сережки, які мені дісталися ще від моєї мами.
– Ну ви, Надія Михайлівна і зрівняли. Де подушки, наволочки і рушники і де золоті прикраси, яким на даний час ціни немає.
Але чому я прикраси, які належать нашому роду, повинна віддавати чужій мені людині? Тоді б дочка образилася, а продавати таку цінну і старовинну річ я не збиралася, щоб гроші навпіл розділити.
Невістка ніяк не може змиритися, що я до дочки краще ставлюся ніж до неї. Але це не правда. Я працюю адміністратором в готелі, також я вже на пенсії за вислугою літ. Я ніколи не скупилася на подарунки ні дітям ні тепер і онукам.
Син коли одружився на Ірині, я і весілля зробила не дешеве, і до квартири доклалася. Свати ж в той час як допомога потрібна була, відвернули голову в другу сторону.
І грошима дітям допомагала і купляла всяке і різне.
Але Ірина є невдячна. Всі мої подарунки вона передаровувала, як не своїй мамі то сестрі, яка невдало вийшла заміж.
Мені теж неприємно було на все це дивитися.
Приїхали до сватів, а вона на моїй постілі подарованій невістці спить. Навіть посуд я коли дарувала, та його комусь передаровувала. А тут на тобі, образилася.
Річ в тім, що моя дочка вийшла заміж і довго вони з чоловіком не могли стати батьками. І перед самим 35 ювілеєм Василинка нас всіх ощасливила.
В мене були дуже гарні сережки, які дістались мені від від матері, ось я на тих радощах і подарувала їх дочці.
Про це дізналася невістка і образилася.
Але я б не хотіла, щоб така сімейна річ потрапила в чужі руки.
Вже місяць, як невістка через ці сережки спілкується зі мною через зуби.
– Ми з вашим сином вам двох онуків подарували, і нічого схожого не заслужили. То ми для вас ніхто, а доня велике “це-бе”, – сказала мені невістка.
Я не знаю як бути. Не хочу ні з ким сваритися, але і на уступки цій людині йти не хочу.
Автор – КАРАМЕЛЬКА