– Як ти можеш таке говорити? Ти ж рідна мати! В тебе я одна єдина дитина!, – каже мені Злата.
– В тому то й справа, доню. Єдина дитина. Я хочу для тебе щастя. Ти стала на невірний шлях і я хочу тебе навернути, поки не пізно!
В мене дуже важка ситуація з дочкою, а все через те, що Злата закохалася в будівельника.
Дочка в мене розумниця. Десять років бальними танцями займалася. Я водила її на англійську, бо розуміла, що знання мови в наш час дуже важливе.
І все це в той час, як грошей було обмаль. Я краще буду хліб з водою їсти, але дочку розвиватиму, говорила я.
Злата навчається на юридичному, третій курс. Також вона має свій онлайн магазин, який приносить непоганий дохід.
Я пишаюся Златою, але пов’язати своє життя з будівельником не дозволю. Ну принаймні свого благословення їм не дам. Як хочуть, то нехай живуть разом, але я цей шлюб ніколи не одобрю.
З татом Златки я прожила чотири роки. Скупим він був, все мені забороняв. Ми не сходились характерами і так, фінансова сторона також зіграла вирішальну роль в нашому розлученні.
Розвиватися Ігор не хотів, а жити з чоловіком, який приносить додому копійки, прати сорочки, шкарпетки і варити борщі я не збиралася.
Мені було важко, але я старалася заради дочки.
Коли Злата привела Любомира до мене на перше знайомство, я ледь не стерпла. Навчання він кинув, бо жити в селі було важко.
– Я хотів закінчити університет, але ще більше допомагати батькам, які виховують ще двох моїх сестричок.
Замість того, щоб вчитися, Любчик пішов на будову.
Мені треба змиритися, що дочка все життя буде біля такого чоловіка рахувати копійки, але я не можу. Я не для того в свою Златку душу вкладала, щоб вона за будівельника заміж вийшла.
Як мені бути? Я маю надію, що в Злати з цим Любомиром не складеться і вона вийде заміж за успішного чоловіка. якого заслуговує.
Автор – КАРАМЕЛЬКА