Це на довгі роки залишиться чорною плямою в совковій історії. Чекісти знайшли спосіб “зламати” саме жінку, яка стійкіше, ніж чоловік, переносила важкий побут і фізичні знущання над собою.
Було придумано так зване “катування дітьми”. Події, розказані згаданим вище професором І.С., відбувалися в місті Лодєйне Поле, де знаходилося головне управління Свірських таборів.
“Під час перебування мене в якості лікаря-психіатра в Соловецькому та Свірського концтаборах мені довелося брати участь в медичних комісіях, періодично обстежувати всіх співробітників ГПУ, які працювали там.
…Мною була оглянута одна з наглядачок. Перед цим вона була мені так представлена слідчим: “Хороша працівниця, і раптом з`їхала з глузду, виливши собі на голову окріп”.
Заведена до мене жінка років п’ятдесяти вразила мене своїм поглядом: її очі були повні жаху, а обличчя було кам’яним. Коли ми залишилися вдвох, вона раптом заговорила – повільно, монотонно, якимось підземним голосом: “Я не божевільна. Я була партійна. А тепер не хочу бути в партії! “.
І вона розповіла, як одного разу стала свідком наступного: один з чекістів ламав пальці хлопчикові років десяти, обіцяючи припинити ці тортури, якщо мати дитини, яка перебувала тут же з немовлям на руках, зламає тільки один мізинчик своєму крихті … Її десятирічний син кричав так, що у охоронців, які тримали жінку, “дзвеніло у вухах” … і коли почувся черговий хрест (був зламаний вже третій палець), вона не витримала і зламала пальчик свого немовляти.
… Говорили, що після, в бараці, вона зійшла з розуму.
…Не пам`ятаю, – пише далі професор, – як я пішов з цієї експертизи …Сам ледь не збожеволів … “(Професор І.С. Більшовизм в світлі психопатології. Журнал ” Відродження”. №9. Париж. 1949).