Церква завжди відігравала одну з вирішальних ролей у житті українського народу. З українською церквою російська влада боролась протягом багатьох століть, але найбільших масштабів ідеологічний наступ більшовиків на Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ) набув у 1920–1930 рр. і був зумовлений будівництвом атеїстичної держави та спробою знищити Церкву як єдину в підрадянській Україні інституцію, що втілювала національні прагнення до духовної незалежності від Москви.
Автор: Alina PonypaliakДжерело: Facebook
Судовий процес «Спілки визволення України» відбувався у Харкові впродовж 9 березня – 8 квітня 1930 р. На лаві підсудних опинились одразу 45 проукраїнських діячів: колишній голова партії соціалістів-федералістів, член Президії ВУАН Сергій Єфремов, колишній міністр УНР Андрій Ніковський, науковці Микола Черняхівський і Всеволод Ганцов, колишній прем’єр-міністр уряду Директорії УНР Володимир Чехівський і його брат, священик УАПЦ Микола Чехівський, письменниця Людмила Старицька-Черняхівська та інші.
Двадцятеро з числа підсудних походили із середовища духовенства УАПЦ, що було обтяжливою обставиною для вироку пролетарського суду.
Підсудні отримали різні терміни ув’язнення. Але всі учасники театралізованого процесу були приречені, незважаючи на те, що незабаром деякі з них опинилися на волі. Ця справа стала початком гоніння на українську церкву, адже самостійна національна церква для радянської влади було значною загрозою і небезпекою.
Наразі, коли відбувається війна і російський вплив присутній у всіх сферах, незалежна церква є важливою для українців. Адже випадки, коли російські священники відмовлялися відспівувати українських воїнів, або ж героїв Майдану дійсно мали місце. Саме укранська церква – і за формою, і за змістом, є тією духовною інституцією, що об’єднує і згуртовує українство.