Радянське керівництво використало голод як знаряддя терору супроти українського народу. Це підтверджує у своєму донесенні й італійський консул Граденіго, пише Главком.
«У грудні 1932 р. ЦК ВКП(б) ухвалило рішення забрати з України усі наявні зернові запаси, включаючи посівний матеріал. …Конфіскації підлягали не лише зернові, але й усі продукти, худоба, навіть одяг і меблі. Селян було позбавлено усіх харчів. Цим партійний апарат цілком свідомо прирікав селян на голодну смерть. До уваги матеріал: “ГЕНОЦИД 1932-1933”
…Яскравим доказом навмисної організації Голодомору 1932-1933 років в Україні має місце підписана Сталіним 22 січня 1933 року директива, згідно якої виїзд селян з території УРСР в інші регіони Радянського Союзу заборонявся. Тих, хто встиг виїхати, заарештовували і повертали назад. Згодом спеціальні військові підрозділи блокували дороги до міст. «Загороджувальні загони» робили неможливим перевезення хліба і зерна та пересування українців, які прагнули врятуватися від голодної смерті.
…радянське керівництво використало голод як знаряддя терору супроти українського народу. Це підтверджує у своєму донесенні й італійський консул Сержіо Граденіго 31 травня 1933 року: «Етнографічний матеріал» слід замінити, цинічно сказав один… великий начальник у місцевому ГПУ…. Яким би потворним і неймовірним не здавався подібний намір, все ж його варто розглядати як реальний і такий, що здійснюється повним ходом. Адже шляхом безжальних конфіскацій московський уряд влаштував не те, що голод, а повний брак будь-яких засобів до існування на українському селі… З цього я роблю висновок: теперішня катастрофа спричинить колонізацію України переважно російським населенням. Це змінить її етнографічну природу.»
За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України внаслідок Голодомору 1932-1933 років загинуло 3 млн. 941 тис. осіб, серед яких етнічних українців – 3 млн.597 тис., або 91,2% від загальної кількості прямих втрат.”