Дуже дивно, що про цю історію майже ніхто не знає, не знімає про неї фільми і навіть не пише книги. Тому що в ній є все – розкіш Римської імперії, затонулі кораблі, пошуки скарбів, античні артефакти, які шукали кардинали і фашисти, а також загадкові механізми, які були створені до нашої ери. Про це пише Файна сторінка.
Більше того деякі нюанси даної події ставлять під сумнів геніальність таких людей, як Леонардо да Вінчі. Не те щоб аж під повний сумнів, але виявляють існування деяких винайдених ним механізмів ще задовго до народження вченого.
Святе озеро
Недалеко від Риму є озеро, яке називається Немі. Воно утворилося в кратері недіючого вулкана, а назва його походить від латинського слова «гай». Озеро лежить на висоті близько трьохсот метрів над рівнем моря, його максимальна глибина досягає близько тридцяти чотирьох метрів.
Протягом всієї історії озеро вважалося священним і було пов’язано з богинею Діаною. У далекій давнині озеро було відомо як Speculum Dianae або «Дзеркало Діани». На його березі були розкопані залишки храму, присвяченого цій богині. Цікаво, вважається, що саме в цих місцях з’явилися на світ Ромул і Рем, засновники Риму.
Починаючи з античних часів ходили легенди про те, що на дні озера Немі знаходяться величезні кораблі, які колись побудував римський імператор Калігула. Він любив розкіш і створені ним кораблі вражали уяву сучасників. Вони були оздоблені що їх пишність вважали що Калігула перейшов межу здорового глузду.
Давньоримський письменник і історик Светоній так описує судна: “корма кожного з цих кораблів виблискувала дорогоцінними каменями, на них були численні ванни, галереї і салони, росли різноманітні сорти винограду і фруктові дерева».
Ці легенди знаходили підтвердження: місцеві рибалки постійно виловлювали мережами шматки дерева і якісь металеві предмети, які використовували для своїх потреб або переплавляли.
Артефакти в мережах
У перший раз дно озера серйозно досліджували ще в 1444 році, при кардиналі Проспері Колоні, який цікавився археологією. І дійсно знайшли величезний корабель, розміром 71 метр в довжину і 21 метр в ширину. Його намагалися підняти, але нічого не виходило.
Ці спроби повторювалися неодноразово з століття в століття, але здійснити підйом судна ніхто не міг – не вистачало технічної потужності. Єдине, що примудрилися зробити шукачі – в XIX столітті англійці обдерли з судна бронзові, золоті і мармурові прикраси, орнаменти та мозаїки, які потім продали в різні британські музеї.
Місцеві рибалки теж почали використовувати затонулі кораблі в комерційних цілях. За допомогою гаків і сітей вони діставали частини корабля і артефакти, які потім продавали багатим європейцям, що відвідували ці місця під час гран-турів.
На початку XX століття підводні археологи знайшли в озері Немо ще одне величезне судно – шістдесят метрів в довжину і двадцять завширшки. Обидва судна були досліджені водолазами. З’ясувалося, що вони дійсно були просто плавучими палацами – з мармуровими колонами, статуями і галереями.
У 1927 році диктатор Беніто Муссоліні розпорядився підняти розкішні і величезні кораблі будь якою ціною. Він вважав, що зобов’язаний відродити велику Римську імперію. (Пізніше, в 1936 році, Муссоліні отримав титул «Його Високоповажність Беніто Муссоліні, глава уряду, Дуче фашизму і засновник імперії»).
Тому стародавні артефакти і кораблі повинні були символізувати якусь спадкоємність між Римською імперією і новою імперією фашистів.
Технічні можливості XX століття робили підйом корабля вже можливим, але все одно цей процес зайняв цілих 5 років. Довелося осушувати озеро, а по його дну прокладати рейки, щоб по них вивезти кораблі.
До речі, цікаво, що при осушенні озера було знайдено античний канал-тунель, який існував уже тисячі років і використовувався для скидання води при повенях. Тунель простягнувся на 1,6 км через схил пагорба до долини Арріція, звідки вода йшла по дренажним канавах в море.
Підшипники і підлога з підігрівом
Отже, кораблі опинилися на березі. Сказати, що дослідники були вражені їх досконалістю і розмірами, це нічого не сказати. Виявилося, що перше судно, вимірювали в 1444 році, насправді є ще більшим, його довжина становила 73 метри, а ширина – 24 метри.
Підйом кораблів став сенсацією.
З’ясувалося, що дерев’яні борти суден захищені потрійною свинцевою обшивкою, а його металеві частини покриті позолотою. Цікаво, що численні цвяхи були оброблені якимось антикорозійним розчином і завдяки цьому вони прекрасно збереглися.
Цікаво, що деякі мозаїки на кораблі володіли колірною комбінацією сучасного зеленого, білого і червоного італійського прапора. Також були найднені статуї, колони, бронзові фігури і т.п.
Цікаво, що на великому судні були місця для веслярів і весла – а на другому їх не було. Крім того, на ньому були знайдені дві загадкові обертові платформи. Під однією з платформ виявилося вісім бронзових куль, які рухалися в жолобі.
Друга платформа лежала на восьми дерев’яних роликах, також рухомих в жолобі. Обидві конструкції нагадують підшипники кочення, прототип яких був винайдений тільки в XVI столітті вченим Леонардо Да Вінчі.
Дивно, але в пристрої для підйому якорів використовувався кривошипно-шатунний механізм, і крім того, на кораблях був складний насос для відкачування води.
Але і це ще не все. Були знайдені свинцеві труби і бронзові крани, які говорили про те, що на кораблях були каналізація, водопровід з гарячою і холодною водою і система підігріву мармурових підлог!
Саме труби і дозволили визначити, коли були побудовані кораблі і кому вони належали – виявилося, що стародавні легенди мали рацію. На одній трубі було написано, що це власність Цезаря Германіка – це ім’я імператора Калігули, який царював до 41 року нашої ери і був убитий змовниками.
Можливо, з його смертю якось пов’язано і те, чому кораблі виявилися на дні, тому що на них не було виявлено ніяких пошкоджень. Можливо, розгнівані змовники спеціально затопили чудові судна, які для них стали символом розкішної і розпусного життя імператора.
Але нас цікавить зовсім інше. Як міг пересуватися корабель без веслярів, що це за загадкові платформи і підшипники кочення, що існували 2000 років тому?
Вся наша історія будується лише на домислах, на клаптиках старовинних текстів, на інтерпретації фактів істориками, що вивчали стародавні будівлі і артефакти в XVIII-XIX століттях, на рівні розвитку техніки того часу. Можливо (точніше – 100%), що насправді все було не так, як вони намагалися пояснити. І кораблі Калігули явно зберігали в собі загадку технологій минулого, частина із яких були або відкриті знову, або ті кого ми вважаємо геніальними вченими просто мали доступ до древньої літератури і просто скопіювали знання оголосивши їх власними відкриттями.
Залишки технологій античності.
Але ми вже ніколи не дізнаємося їх таємницю. Тому що в 1944 році німецькі війська, відступаючи, спалили обидва древні кораблі. Збереглися тільки деякі їхні сліди – колони, бронзові фігури, якоря, деякі артефакти і фотографії судів Калігули, безповоротно втрачених в XX столітті …
Якір з кораблів Калігули.
Все, що залишилося від кораблів. Зліва реконструкція судна в розмірі 1: 5.
До речі, за легендами, у Калігули було три таких кораблі. Отже, не виключено, що на дні озера Немі досі є нерозграбоване античне судно, повне загадкових артефактів що зберігають таємниці технологій минулого.