Природа таїть у собі безліч підступних пасток. На жаль, ми інколи ці небезпеки недооцінюємо. І така зневага призводить до трагедій. У природі є місця, де дуже небезпечно перебувати. До таких небезпечних зон відносяться сипучі піски.
Що вони являють собою? Це піщана поверхня, що відрізняється підвищеною рухливістю. Будь-який предмет або жива істота, що опинилися в сипучих пісках, можуть бути затягнуті всередину. Швидкість затягування нерівномірна: це може статися як за лічені хвилини, а може і за довгі місяці.
У різних народів є легенди та міфи, пов’язані із сипучими пісками. Підступність хитромудрих пісків у тому, що зовні вони здаються цілком безпечними. В англійському фольклорі існує безліч легенд про такі піски, оскільки в Англії чимало таких небезпечних зон.
Не можна сказати, що люди не намагалися боротися із сипучими пісками. У XIX столітті в Англії старанно знищували хиткі піски, засипаючи їх камінням, піском та щебенем. Тому зараз практично немає небезпеки зустріти їх у тих місцях, де мешкають люди. Однак де-не-де хиткі піски все ще чекають своїх жертв. Дивно, але однозначного пояснення цього явища поки що немає.
Існують різні гіпотези, безперечно, цікаві. Фізик В. Фролов вважає, що феномен хиткіх пісків заснований на електричних ефектах, через які між піщинками зменшується тертя і пісок стає в’язким та текучим. В’язкість може поширитися на глибину кількох метрів, ґрунт стає хиткім і засмоктує будь-який предмет чи живу істоту. Є припущення, що головна причина того, що пісок затягує різні предмети, таїться у формі окремих піщинок. Усі вони правильної кулястої форми. Саме тому будь-який важкий предмет так легко занурюється, проходячи “крізь” них.
Американський вчений Дж. Кларк довгий час вивчав феномен сипучих пісків. Він вважає, що ці піски перемішані з водою, тому набули властивостей рідкого середовища. Кларк припускає, що сипучість – це особливий стан піску. Він може проявлятися у різних місцях, якщо є відповідний вплив води. Наприклад, якщо поверхня регулярно заливається водою під час припливу або під поверхнею знаходиться підземна річка.
В Англії, неподалік затоки Моркембе, є місце Арнсайд. Там регулярно відбуваються припливи. Під час відпливу вода відступає на кілька кілометрів, відкриваючи дно затоки. Якщо ступити на пісок, який здається досить стійким, можна відразу виявитися затягнутим униз. Врятуватися самостійно неможливо, тому багато хто гине.
До небезпечних відноситься і дуже гарне місце – фіорд Тарнеген на Алясці. Там також не рекомендується перебувати під час відливу. Багато хто знає про острів під назвою Сейбл. Він знаходиться в Атлантичному океані за 180 кілометрів від узбережжя Канади. У його околицях багато рифів, які часто є причиною аварії корабля. Залишки розбитих кораблів на березі виявляються затягнутими піском.
Чимало хиткіх пісків не лише на Алясці, а й у Сахарі. Відомо, що у пустелі можуть піти у пісок цілі каравани. Вчені з’ясували, що під Сахарою знаходиться підземна річка, можливо, саме тому поверхня стає такою підступною.
Сипучі піски бувають небезпечні не тільки для окремої людини або тварини. Піти під землю може ціле місто. Саме це сталося 1692 року на Ямайці. Цілий район міста Порт-Рояле виявився затягнутим усередину сипучих пісків. Місто знаходилося на піщаній поверхні, через що й сталася трагедія. 7 червня 1692 року стався землетрус. Історичні хроніки розповідають про те, як деякі жителі міста одразу провалювалися під землю, інших засмоктували по коліна чи до пояса. Землетрус тривав кілька хвилин. Потім пісок одразу перетворився на тверду масу, що тримала людей у своєму полоні. Багато хто загинув. У XIX столітті на місці загиблого міста ще були видно залишки стін будинків, що провалилися, а в 1907 році після чергового землетрусу все пішло під землю.