13 січня в Україні відзначають свято Маланки або Багатий вечір. Це релігійно-магічний обряд, який дуже цінували предки. Однак зараз він став веселою забавою і новорічним маскарадом. Дехто так і взагалі забув про свято і про його значення. Про це повідомляє Gazeta.ua.
Ми розповімо і покажемо, як раніше українці гуляли на Маланку.
Здавна в цей день люди одягали навиворіт кожухи, розмальовували обличчя, виготовляли страшні маски, а в руках носили дзвіночки і батоги. Так ходили по вулицях, щедрували, бажали людям щастя і відганяли від будинків нечисть.
Головну роль в обряді грав хлопець, перевдягнений у жіночий костюм – Маланка. Він зображував безпорадну господиню, що все робить абияк: б’є посуд, миє піч водою, підмітає сміття від порога до середини хати. Така Маланка ходить від хати до хати зі своєю “пошаною”. У який входять орач, сівач, дід, ведмідь, коза, журавель, циган з сигаретою і чорт. Молодь вітає всіх зі святами, а натомість їм дають подарунки і запрошують до столу.
Основною традицією вечора вважалися страви зі свинини, яка сприймалася як символ безперервності життя.
Цей день називають Маланкою на ім’я шанованої святої, першою зі знатних римлянок, яка гаряче увірувала в Христа. Найменування “Щедрий вечір” з’явився через звичай готувати багатий святковий стіл. Вірили, що чим більше і багатше, тим краще для сім’ї пройде весь рік.
Люди вірили, що вночі можуть відбуватися різні дива. Мовляв відкривається небо і в Бога можна просити все, чого забажаєш, вода в криницях перетворюється на вино. А найуважніші можуть побачити блукаючі вогні, які вказують, де заховані скарби.
На Маланку дівчата починали ворожити. Запитували у перехожих чоловіків імена – перше почуте і буде ім’ям майбутнього нареченого. Кидали чобіт – куди носом упаде, звідти і суджений прийде. Виходячи на вулицю, помічали яка перша тварина попадеться на очі: якщо пес – суджений буде лихим, а життя собачим; якщо вівця –наречений буде лагідним і життя тихим і т. д.
Пропонуємо вашій увазі підбірку фото, як українці водили Маланку в стародавні часи.
